Такий відсоток зниження абонентів за минулий рік, напевне, неприємно здивувало правління ПАТ «Укртелеком», адже, якщо вірити сайту компанії, компанія вбачає свою місію в тому, щоб задовольняти потреби підприємств та громадян України в телекомунікаційних послугах високої якості. Виходить так, що або у нас абоненти занадто вибагливі, або послуги «Укртелекому» попри всі намагання його правління втілити свою місію в життя, не такої вже високої якості.
Однак, надмірна вибагливість українців не є і не може бути основною причиною зменшення абонентів «Укртелекому», оскільки будь-яка поважаюча себе компанія, яка надає послуги, повинна враховувати побажання щодо підвищення якості своїх послуг, адже «клієнт завжди правий», а якщо ти нехтуєш йог побажаннями - ти його втратиш. Золоте правило ринку.
А от низька якість послуг та вперте небажання компанії підвищувати якість сервісу можуть зіграти з нею дурний жарт. Для прикладу наведу особистий досвід мого першого і останнього до кінця життя, впевнений на 100%, намагання отримати якісну послугу від Полтавської дирекції ПАТ «Укртелеком».
Нещодавно мені пощастило придбати квартиру, про що я мріяв довгих п’ять років. Придбана квартира була обладнана стаціонарним (фіксованим) телефонним зв’язком. Порадившись з дружиною, вирішили відмовитися від стаціонарного телефону, оскільки є безлімітний мобільний зв'язок, Інтернет та Скайп. Справа залишалася за малим – з’їздити до абонентського пункту «Укртелекому» та написати заяву про відмову від користування стаціонарним телефоном. Але не сталося так, як гадалося…
Попередньо отримавши дозвіл від керівництва на відлучення з робочого місця на 30 хвилин, о 10-й годині ранку я потрапив до абонентського пункту Полтавської дирекції «Укртелекому», що на вулиці 1100-річчя Полтави. Потрапивши туди, одразу зрозумів, що замало я попрохав часу у керівництва на вирішення своїх справ. Виявилося, що заяви про відмову від стаціонарного телефону приймаються лише у віконці № 2 (а всього таких «вікон» - дванадцять, і в кожному працює оператор), до якого вже вишикувалася черга із 8 чоловік. Чемно відстоявши чергу у неймовірній задусі (про те, що людство для комфорту в спеку винайшло кондиціонер, в абонентському пункті Полтавської дирекції «Укртелекому», мабуть, не чули) о 10 – 40 жіночка в віконці № 2 мені повідомила, що номер телефону встановлювався колишній власниці моєї квартири на пільгових умовах, тому я повинен спершу повернути телефонний апарат Сименс або сплатити кошти в сумі 198 грн.
На мої заперечення про те, що я не зобов’язаний повертати пільговий телефон, а тим більше не зобов’язаний повертати кошти в разі його відсутності, оскільки я не укладав договору з «Укртелекомом» та не пов'язаний з ним жодними зобов’язаннями, жіночка у віконці № 2 майже чемно відповіла, що у випадку мого бажання швидко відмовитися від телефону та номеру, я мушу з нею погодитися.
Так виявилося, що Полтавській дирекції «Укртелекому» також невідома норма ст. 322 Цивільного кодексу України про те, що власник несе тягар утримання майна, відтак працівник саме «Укртелекому» зобов’язаний прийти до квартири та повернути своє майно (телефонний апарат).
Відтак, мені довелося їхати додому, брати телефонний апарат (який дивом зберігся після ремонтно-будівельних робіт в квартирі, хоча просто міг бути викинутий будівельниками на сміття), і знову їхати до абонентського пункту Полтавської дирекції «Укртелекому».
Біля віконця № 2 – знайома картина у вигляді черги у 6-8 чоловік. Об 11-50 жіночка з віконця № 2 майже толерантним голосом повідомила, що не встигає до обідньої перерви відпустити всіх із черги (а нас залишилося двоє невдах, які думали, що 11-45 не 12-00 і до обіду ми встигнемо).
Довелося йти з приміщення абонентського пункту, оскільки обід для працівників Полтавської дирекції «Укртелекому» - діло святе, всі 12 віконець зачинилися.
Повернувся я о 12-50, підійшов до віконця № 2 (яке ще було зачиненим), і побачив знайому картину – вже набігло біля 10 чоловік, які утворили собою чергу.
О 13-00 віконечко № 2 відчинилося, і вже інша жіночка – оператор, повідомила мені, що оскільки я до обіду чергу не займав, то повинен відстояти чергу знову. Майже чемно відстоявши нову чергу, о 13-50 нова жіночка із віконця № 2 повідомила мені наступний алгоритм моїх дій:
- по-перше, телефонний апарат повинен оглянути майстер і надати довідку про його справність,
- по – друге, я повинен звернутися до віконця № 4, в якому мені відмітять штампом талончик про відсутність заборгованості,
- по-третє, після цього, я повинен знову звернутися до віконця № 2, куди надати довідку від майстра та довідку про відсутність заборгованості та відповідну заяву.
Дочекавшись через 20 хвилин майстра, який через 25 хвилин приніс довідку, про те, що телефонний апарат Сименс придатний до використання, я о 14-40 підійшов до віконця № 4, і чомусь зовсім не здивувався, що біля нього вишикувалась черга. Чемно дочекавшись своєї черги, на моє прохання поставити штамп про відсутність заборгованості, жіночка у віконці № 4 повідомила мені, що у колишньої власниці є борг 11, 28 грн., який необхідно сплатити у віконці № 7 (касі), після чого з чеком про сплату повернутись до неї, у віконечко № 4, а вже потім йти до віконця № 2.
Так виявилося, що Полтавській дирекції «Укртелекому» також невідома норма Цивільного кодексу України про те, що при укладанні договору купівлі-продажу до покупця не переходять особисті зобов’язання продавця.
Щоб сплатити колосальну суму боргу 11, 28 грн. біля віконця № 7 (каси) мені, не повірите, знову довелося відстояти 10 – хвилинну чергу. Після отримання чеку про сплату я повернувся до віконця № 4, і….ну Ви вже знаєте, потрапив у чергову чергу (даруйте за тавтологію). Отримавши таку бажану довідку про відсутність заборгованості, зібравши у міцний кулак залишки нервів, я підійшов до віконечка № 2 – і знову ЧЕРГА!!!!! Дочекавшись тієї миті, коли зміг надати у віконечко № 2 всі необхідні документи, мене вистачило лише на те, щоб запитати у жіночки – оператора, чи не легше було б замість того, щоб ганяти народ по віконечках, встановити в неї однієї всю базу абонентів, вона спокійно відповіла: «А у мене база стоїть, я бачу, що за Вашою адресою був борг 11, 28 грн., просто спростити процедуру не дозволяє політика компанії»…після такої відповіді навіть лаятися з нею не було бажання, бо цей маразм та відверте знущання над людьми, виявляється, є політикою компанії…
Вийшов я з абонентського пункту Полтавській дирекції «Укртелекому» вже десять хвилин по четвертій вечора, плюнув, та пообіцяв собі, що ніколи більше навіть на поріг не ступлю цієї компанії, місією якої є задоволення потреб підприємств та громадян України в телекомунікаційних послугах високої якості.
.gif)
