Мінрегіон на своєму сайті оголосив обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність», запропонувавши присилати пропозиції на їхню електронну скриньку. Оскільки такий формат насправді не передбачає обговорення, то я хотів би тут опублікувати свої міркування щодо деяких позицій цього проекту.
В першу чергу -- щодо визначення енергетичної ефективності. Принагідно скажемо, що це не перша спроба дати визначення «енергоефективності». Раніше таких спроб було щонайменше п'ять.
Чому існує така увага до дефініцій?
Зазвичай дослідження починається з визначення (дефініції) і ним же закінчується. Тобто, -- дефініції грають важливу, якщо не вирішальну, роль в розвитку пізнання.
Як зазначав Дж. Мілль, виведення висновків є процесом, який виконується за допомоги слів. Особи, які недосконало володіють значенням, змістом слів ймовірно і майже безсумнівно будуть робити невірні висновки. Без розуміння значення слів дослідник не може вивчати значення речень (пропозицій).
Автори даного законопроекту абсолютно безпідставно вважають визначенням висловлювання, яке визначенням не є.
В п. 5 ст. 1 законопроекту сказано: “ ... наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: ... енергетична ефективність – співвідношення між обсягом вироблених благ (результатів діяльності (функціонування), виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) та енергії) і обсягом енергії, використаної для виробництва таких благ”.
На мою думку наведене висловлювання не може претендувати на статус визначення (дефініції) для енергетичної ефективності (енергоефективності), що я і спробую довести.
Для початку наведемо деякі пропозиції науки логіки щодо дефініювання:
1. Дефініція має дві частин: дефініендум (dfd), це ім'я чи група імен (термін), що позначає концепт, який треба визначити (в нашому випадку це ‘енергофективність’), і дефініенс (dfn) — ім'я чи група імен (концепти, умови), за допомоги яких визначається дефініендум.
2. Ім'я, це вираз природної чи штучної, формалізованої мови, що позначає окремий предмет чи клас предметів (денотат).
3. Дефініювання — логічна операція, зміст якої полягає в пошуку суттєвих ознак предмету, тобто, таких ознак, кожна з яких окремо є необхідною, а всі разом є достатніми для того, щоб вирізнити предмет вивчення з поміж інших.
4. Дефініція (визначення) — висловлювання в якому за допомоги встановлених суттєвих ознак, в dfn фіксується зміст dfd і, таким чином, dfd вирізняється і відмежовується від інших предметів.
Дефініції класифікують за різними ознаками. В даному контексті нас буде цікавити розподіл дефініцій на реальні та номінальні, явні та неявні.
Моя задача буде полягати в тому, щоб за характерними ознаками цих дефініцій встановити, до якої групи можна зарахувати чи не зарахувати наведене вище висловлювання і, відповідно — надати, або не надати йому статус дефініції.
Відмінність між реальним та номінальним визначенням ілюструється на малюнку.
Формування реального та номінального визначень.
Виходячи з мал. 1 можна зробити висновок — висловлювання щодо значення енергоефективності за формою має схожість з номінальним визначенням. Якщо відкинути слова “наведені нижче терміни вживаються в такому значенні”, то ми легко переходимо до форми реального визначення -- “енергоефективність, це ...”.
В реальній дефініції:
• між dfd та dfn має бути категорійна відповідність;
• дефініендум та дефініенс в межах однієї й тієї ж дефініції перебувають у відношенні еквівалентності, з чого випливає припустимість взаємної замінності dfd та dfn в контекстах;
• суттєвими ознаками є родові та видові ознаки dfd.
Що ми маємо в законопроекті?
1. У пропонованому визначенні відсутня категорійна відповідність між dfd та dfn.
Дефініендум ‘енергоефективність’ це — абстрактний іменник категорії якості, оскільки його визначальний елемент ‘ефективність’ є абстрактним іменником до слова ‘ефективний’. З боку dfn ми бачимо ‘співвідношення...’. Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови ‘співвідношення’ – іменник середнього роду, що означає взаємне відношення, взаємний зв'язок, взаємну залежність різних величин. Іншими словами, співвідношення, це -- алгебраїчна функція для кількісного оцінювання — показник.
З мого погляду є очевидним, що абстрактний іменник категорії якості та іменник середнього роду категорії показників не належать до однієї категорії. Тобто бачимо порушення однієї з вимог до реальних дефініцій.
Визначати таким чином енергоефективність, це все одно, що визначати твердість як співвідношення навантаження та площі поверхні відбитку від індентора.
Твердість -- це якість за значенням ‘твердий’, тобто здатність твердого тіла опиратись місцевій пластичній деформації. А відповідним співвідношенням визначають величину твердості.
2. Не у всіх контекстах взаємна заміна dfd на dfn дозволяє зберегти ясним сенс висловлювання.
Наприклад, якщо в п. 1 ст. 4 законопроекту замінимо dfd на dfn то отримаємо: “Державна політика у сфері забезпечення енергетичної ефективності спрямована на досягнення Національної цілі зі співвідношення між обсягом вироблених благ (результатів діяльності (функціювання), виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) та енергії) і обсягом енергії, використаної для виробництва таких благ”.
Або, “Стаття 5. Національний план дій зі співвідношення між...”, чи “Ст. 17. Фонд співвідношення...”.
Таким чином вимогу еквівалентності між dfd та dfn також не дотримано.
3. З боку dfn ми не бачимо термінів, які б визначали родові та видові ознаки dfd.
Для порівняння наведемо визначення квадрату: “Квадрат — це чотирикутник (родова ознака), що має однакові сторони (перша видова ознака) та однакові кути (друга видова ознака)”. Якщо ми виключимо, наприклад, другу видову ознаку, то отримаємо клас чотирикутників з однаковими сторонами, який окрім квадратів містить також ромби.
З викладеного випливає, що наведене в проекті Закону висловлювання щодо змісту ‘енергоефективності’ не може вважатись реальною явною дефініцією.
Надалі ми спробуємо показати, що запропоноване в законопроекті визначення так само не може вважатись неявною дефініцією для ‘енергоефективності’.
.gif)
