Рус Укр
ГоловнаБлоги Фінішна пряма міськелектротранспорту в Україні
Опитування всі опитування
ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ ВАМ ВЧАСНО СПЛАЧУВАТИ РАХУНКИ ЗА ПОСЛУГИ ЖКГ?
Занадто високі тарифи
Регулярне підвищення квартирної плати
Низька якість послуг або їх повна відсутність
Не дотримання виконавцями термінів з вивезення сміття
Бездіяльність ЖЕКу
Нічого, я завжди вчасно сплачую
Я не вважаю за потрібне платити за комунальні послуги

 







 

Фінішна пряма міськелектротранспорту в Україні

2506
Сяду до трамваю – люди споглядають. Бувай ти здорова, бо я відїзжаю. Трамвай за трамваєм, за трамваєм трамвай. А за тим трамваєм, єще єдин трамвай.

Залишки комунального електротранспорту в Україні скоро зможуть претендувати на право називатися екзотикою, бути своєрідною туристичною ізюминкою міст України та розвагою для літніх людей.

З користувачів трамваями та тролейбусами в містах України, від 59 до 65 % пільговики. А оскільки а ні пенсіонерів, а ні студентів – які і складають категорію пільговиків, зменшуватися у відсотковому співвідношенні між верствами населення в Україні не буде. Міський електротранспорт є транспортом для пільговиків і таким очевидно що і залишиться.

У розвинутих країнах електротранспорт є основним для пасажирських перевезень в середині міста. Його частка складає порядку 50%. В Україні ж ця цифра складає 15-17%. Що обумовлено перш за все деградацією функціонального значення та суспільної вагомості міського електротранспорту.

Пенсіонер користується трамваєм і тролейбусом, безкоштовний проїзд це гарантоване йому державою право. Сумнівно, що статистика користування електротранспортом справді відображає велику потребу в цьому пенсіонерів. Це безкоштовно! От основний мотив! Зникне ця умова – зникнуть і черги пенсіонерів у трамваях.

Студенська заощадливість, за умов пільгування послуги, робить достатньо привабливим для користування міський електротранспорт. Проте це не єдина можливість студента наекономити на розваги. Тому і цього разу, виключно пільга робить із студента постійного клієнта комунального електротранспорта.

Головною задачею міста завжди було обєднання людського ресурсу навколо ресурсу природнього, промислово-ремісничого, торгівельного, транзитного, іншого… За відсутності зазначеної умови – міста знелюдніли та занепадали.

Тому, становлення та розвиток електротранспорту як вагомого учасника міських пасажирських перевезень в Україні, припав на минуле сторіччя. На час етапної радянської урбанізації України. Але тоді,  суттєво різнився склад пасажирів. А маршрути були справді соціально-значущі. Радянські поліси як правило складалися з «сіті», тобто первинного «старовинного» центру, і великої кількості самостійних містечок. Розташованих навкруги старовинного центру і повязаних між собою транспортною мережею. Це і інститутські містечка, і військові частини, і колишні селища, і цілі райони великих промислових підприємств.

Необхідною умовою майбутнього для існування комунального електротранспорту завтра є коригування маршрутів з точки зору економічності та соціальної важливості. Що суперечить процесоутворюючим  векторам влади, як в Києві, так і на місцях.

Нагадую, електротранспорт – вид транспорту що використовує в якості джерела енергії – електрику, а в якості приводу - тяговий електродвигун. Його основними перевагами перед транспортом з двигунами внутрішнього згоряння є більш висока продуктивність і екологічність.

Проте, які завдання в місті стоять перед представницькою та виконавчою владою сьогодні? Ринок розумний. Пригадуємо шкільний підручник з основ економіки. Ринок сам себе регулює. І це справді так! Підприємства – власність представників адмінресурсу, мають великі конкурентні переваги над іншими. А інші, спочатку більше витрачаються, потім йдуть на певні компроміси з місцевим адмінресурсом. Закінчується все це монополістами на бізнес. Доки невидима рука макроекономіки не перетрусить все це зверху, і упавші знову оговтіло не подеруться наверх.

Тому, щодо міського транспорту, то завданням адмінресурсу в містах є збільшення частки контрольованого приватного сектору автобусного транспорту з пасажирських перевезень.

Етапність, кінцевою результуючою якої є монополізація ринку перевезень в містах, наносить щоденні збитки електротранспорту. Самі ж комунальні підприємства з трамваями та тролейбусами, цікаві лише своїми приміщеннями комунальної власності. Які можна визнати надлишковими та продати. Окрему цікавість становить закупівля нових тролейбусів та трамваїв. Як правило б/у. Але кількість нової закупленої техніки на маршрутах, тішить скорше сам адмінресурс, а ніж суттєво впливає на клієнта.

Продані приміщення депо, за проданими приміщеннями депо. Підвищення тарифу за підвищенням тарифу. Скорочені працівники, за скороченими працівниками. Все це лише підживлює та затягує агонію електротранспорту в Україні. Вводить в оману пересічного мешканця. Який не зазнає такого стресу, якого міг би зазнати якщо всі процеси зникнення міського електротранспорту відбулися миттєво. 

 

Олег Пилипенко
 
Коментарі (0)
Блоги