Рус Укр
ГлавнаяБлогиОбговорення проєкту Закону «Про енергетичну ефективність».Пропозиції Ч.8а
Опросы все опросы
ЧТО ПРЕПЯТСТВУЕТ ВАМ ВОВМРЕМЯ ПЛАТИТЬ ПО СЧЕТАМ ЗА УСЛУГИ ЖКХ?
Слишком высокие тарифы
Регулярное повышение квартирной платы
Низкое качество услуг или их полное отсутствие
Не соблюдение исполнителями сроков по вывозу мусора
Бездействие ЖЭКа
Ничего, я всегда вовремя плачу
Я не считаю нужным платить за коммунальные услуги

 







 

 

телефонный справочник ЖКХ

комунальний кодекс

Обговорення проєкту Закону «Про енергетичну ефективність».Пропозиції Ч.8а

1534
3.3. Міркування щодо алгоритмізації показника енергопродуктивності.
3.3. Міркування щодо алгоритмізації показника енергопродуктивності.
 
Обговорення написаного вище матеріалу серед колег та друзів показало, що зазвичай виникає два запитання:
 
1. Чи варто приділяти так багато уваги питанню обрахунку якихось показників -- чи пропонованого автором показника енергопродуктивності, чи показника “енергоефективності”? Адже “фізична” сутність емпіричних процесів від цього жодним чином не зміниться.
 
2. Чи є практично можливим та економічно виправданим розробляти показники енергопродуктивності для кожного з величезної кількості різноманітних виробничих процесів?
 
Відповідь на запитання про значущість показників можна розділити на дві частини.
 
По-перше, пошук показників для оцінки раціональності використання енергії це, за суттю своєю, є пошуком інструменту для вимірювання певної якості функціональних виробничих систем.
 
Вимірювання якостей матеріальних об'єктів у всі часи існування людства було однією з задач людини. Ще в давньому Єгипті люди переймались вимірюванням такої якості земельних ділянок, як їхні розміри і розробили показники для вимірювання площі ділянок. Пізніше люди вчились вимірювати вагу, теплоту тощо.
 
Далі народилась теорія вимірювання. Було визначено, що вимірювання, це процес порівняння вимірюваної якості з одиницею вимірювання. Пізніше Р. Н. Кемпбел в межах репрезентативної теорії назвав вимірювання процесом присвоювання числових виразів об'єкту вимірювання задля його репрезентації, тобто, задля того, щоб робити осмислені висновки стосовно властивостей об'єкту [В.І. Суслов та ін. “Економетрія”].
 
Польський математик і логік А. Тарський, в межах формальної теорії, визначив вимірювання як однозначне (гомоморфне) відображення емпіричної реляційної структури в числову реляційну структуру.
 
Виділене в двох останніх реченнях говорить про мету та вимогу до показників вимірювання.
 
По-друге, науково-технічний прогрес поставив в практичну площину задачі вимірювання якостей, які не завжди можна відчути органами чуття чи спостерігати за допомоги приладів. Зокрема це стосується економічних показників, які є (трохи перефразуючи Б. Баумоля) важливими барометрами, що сигналізують про стан економічних об'єктів та про те, в якому напрямку найбільш ймовірно вони будуть розвиватись, а значить, дають підґрунтя для розробки стратегій.
 
Вагу макроекономічних показників та важливість інформації про їхній рівень яскраво демонструє перша глава книги Б. Баумоля “Секрети економічних показників”. На мікрорівні менеджмент розробив і застосовує замість традиційної системи обрахунку показника собівартості, систему обчислення за обсягом господарської діяльності, яка являє собою нову методику вимірювання. Розробляються, модифікуються і друкуються: економічні показники для бізнесу; індикатори для фінансових ринків; макроекономічні національні та міжнародні економічні показники; збалансовані системи показників для менеджменту тощо, які дозволяють забезпечити релевантність наслідків від обраних рішень та стратегічну відповідність організації. В цьому ж ряду мусять перебувати і показники раціональності використання енергії.
 
І дві цитати від Каплана Р. С. та Нортона Д.П. [“Організація, орієнтована на стратегію...”, 2004]:
 
– збалансована система показників передбачає модель, що дозволяє формулювати стратегію і довести її до відома всіх співробітників (в нашому випадку — організацій-виконавців);
 
-- для того, щоб компанія перетворилась в дещо більше, а ніж проста сума її складових, всі окремі стратегії мають бути органічно пов’язаними;
 
Звідси, на моє переконання, не можна ставити під сумнів необхідність розробки адекватних показників раціональності використання енергії.
 
Стосовно практичної можливості розробки показників енергопродуктивності для різноманітних виробництв слід сказати що:
1. Дійсно, лише в важкій промисловості існує кілька сотень різноманітних виробничих процесів. Такі оцінки випливають з матеріалів згаданого раніше Нового Політехнічного словника. Якщо сюди додати виробничі процеси інших галузей, то задача розробки алгоритмів обрахунку обсягів виконаних робіт набуває ще більшої розмірності.
 
2. В різних випадках основні, допоміжні та процеси обслуговування мають різний характер і міняються місцями. Так, в будівництві транспортування ресурсів на будівельний майданчик вважається процесом обслуговування, при видобуванні вугілля транспортний процес є допоміжним, а при вальцюванні — невід'ємною частиною основного.
 
3. В певних випадках більший внесок в раціональність енергоспоживання роблять не основні процеси, а допоміжні та/або процеси обслуговування.
 
Сукупність наведених факторів дійсно може викликати сумніви в реальності вирішення задачі розробки показників енергопродуктивності навіть (і хоч би) в найбільш вагомих галузях виробництва.
 
Однак спосіб скорочення розмірності задачі існує. Підґрунтям його є певні настанови фізики щодо суті терміну “робота” та обчислення її обсягів.
 
Окрім формул для роботи сили в механіці, одну з яких ми раніше наводили, інші розділи фізики (термодинаміка, гідродинаміка, електродинаміка) розробила свої алгоритми обрахунку роботи з урахуванням специфіки матеріального базису наук і відповідно до особливостей проявів роботи. Це формули обчислення обсягів: елементарної механічної роботи розширення системи в термодинаміці, елементарної роботи сил електричного поля по пересуванню заряджених часток в електродинаміці, роботи сил магнітного поля по пересуванню контуру зі струмом, роботи хімічних сил в хімічних реакція і при фазових переходах тощо.
 
Спільною ознакою всіх алгоритмів є те, що обсяг роботи визначається сукупністю двох параметрів — певної сили в загальному сенсі та нескінченно малої зміни деякого зовнішнього параметру від дії цієї сили.
 
В узагальнених координатах робота dW дорівнює:
де dW – нескінченно малий обсяг роботи;
Qi  – узагальнена сила (тиск, напруженість електричного чи магнітного поля, сила гравітаційного тяжіння тощо);
qi – узагальнена координата (об'єм, кут повороту, електричний заряд, відстань тощо).
 
Сподіваюсь читачі погодяться -- кількість видів робіт з позиції фізики (назвемо їх “фізичними” роботами) є на порядки меншою, ніж кількість видів виробничих процесів.
 
 
Початок обговорення можно прочитати за посиланнями: 
 
 

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Ч.3(б) 

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність».Про визначення «енергоефективності». Ч.3(в)

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Пропозиції. Ч.1

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Пропозиції. Ч.2

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Пропозиції. Ч.3

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Пропозиції. Ч.4(3.2)

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Пропозиції. Ч.5(3.2.2)

Обговорення проекту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Пропозиції. Ч.6(3.2.3)

Обговорення проєкту Закону «Про енергетичну ефективність». Про визначення «енергоефективності». Ч.7(3.2.4)

 

 

Дмитро Задорожний
 
Комментарии (0)
Блоги