Не будемо кривити душею - бажання контролювати всі сфери економіки в української влади завжди пересилювало необхідність послаблення тиску на бізнес та дерегуляції економічного життя, що в умовах запровадження вільного ринку є запорукою економічного зростання. Саме цим бажанням пояснюється неймовірна кількість контролюючих органів, які здійснюють перевірки суб’єктів підприємницької діяльності – на сьогодні їх налічується 39. Принаймні стільки цих органів оприлюднили проекти планів перевірок на 2019 рік, до яких включено 121 223 госпсуб’єкти.
9 вересня народним депутатом Олексієм Кучеренком (фракція «Батьківщина») було зареєстровано законопроект № 2100 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного контролю (нагляду) у сфері житлово-комунального господарства», яким пропонується довести кількість контролюючих органів до 40 шляхом створення Державної житлово-комунальної інспекції як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного контролю (нагляду) у сфері житлово-комунального господарства.
Досвідчені працівники житлово-комунального господарства, напевне, зараз відчули дежавю, адже згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 527 від 4 червня 2008 року вже створювалася Державна житло́во-комуна́льна інспекція (Держжитлокомунінспе́кція) як урядовий орган, що здійснює в межах своїх повноважень державний контроль (нагляд) за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунального господарства. Держжитлокомунінспе́кція діяла у системі Мінжитлокомунгоспу, як орган державної влади був відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові з питань житлово-комунального господарства, посаду якого на той час обіймав той таки Олексій Кучеренко, автор законопроекту № 2100.
Держжитлокомунінспе́кція (ДЖКІ) зразка 2008 року ліквідована згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 346 від 28 березня 2011 року, функції контролю у сфері ЖКГ було частково передано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ) та органів місцевого самоврядування. Однією з причин ліквідації ДЖКІ стало те, що не маючи кваліфікованих спеціалістів у сфері ЖКГ в своєму штаті, вона просто не змогла виконати покладених на неї КМУ завдань у цій галузі, перетворившись фактично в стіл розгляду скарг невдоволених споживачів комунальних послуг. Знову ж таки досвідчені працівники житлово-комунального господарства можуть підтвердити, що самі скарги, в яких ДЖКІ повинна була розібратися та «карати» комунальників за неякісні послуги, просто «спускалися згори» на відповідне комунальне підприємство, і відповідь готувалася самим винуватцем непорозуміння із споживачем.
29 травня цього року в інтерв'ю Lenta.ua тоді ще заступниця голови комітету ВР з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Альона Бабак зазначила, що необхідність створення знову ДЖКІ назріла вже давно. Ключовий фактор - якими повноваженнями буде володіти інспекція, щоб це не був черговий каральний орган, а дійсно такий, який буде попереджати всілякі незаконні зловживання, які в силу незнання людей з'являються і нав'язуються виконавцями послуг - монополістами або ОСББ. Можливо інспекція могла б виступати в ролі певного арбітра в галузі ЖКГ, - прогнозувала пані Бабак.
Про воскресіння ДЖКІ вже в жовтні минулого року заговорив також і Віце-прем'єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко. На одній із зустрічей з представниками ЗМІ він заявив, що потрібно ще на рівні муніципалітетів давати можливість, щоб люди мали конкретний орган, куди вони будуть звертатися і комісійно перевіряти, чи дійсно є теплова енергія, чи дійсно вона надавалася у тій кількості, як зазначено у рахунках, а також по температурному режиму.
29 липня 2019 року на сайті Державної регуляторної служби України для громадського обговорення було оприлюднено підготовлений Мінрегіоном проект ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного контролю (нагляду) у сфері житлово-комунального господарства”.
Як випливає з аналізу законопроекту, житлово-комунальній інспекції планують надати широкий перелік повноважень. Інспектори матимуть право вимагати усунути будь-які порушення законодавства у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг. Для цього вони зможуть призначити експертизу, технічну діагностику обладнання, збирати пояснення, документи та матеріали.
Якщо будуть виявлені порушення законодавства, інспектора має право направити обов’язкові вимоги (приписи) порушникам, а також застосувати штрафні санкції. Як крайній випадок — передавати органам досудового розслідування матеріали, що відносяться до їх компетенції. Також інспектори отримають безперешкодний доступ до об’єктів житлово-комунальних послуг.
Розміри штрафів варіюються в залежності від конкретного виду правопорушення і особи, його вчинила (для посадових осіб штрафи більше). У середньому штрафи за порушення у сфері ЖКГ передбачаються в розмірі від 20 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн до 5 100 грн).
Наприклад, за самовільне підключення до систем централізованого водопостачання та водовідведення, опалення та постачання гарячої води передбачений штраф у розмірі від 1 до 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів для громадян (від 17 000 грн до 34 000 грн) і від 2 до 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів, для посадових осіб (від 34 000 грн. до 51 000 грн).
Неповідомлення (приховування) або надання недостовірної інформації про аварійні ситуації на об’єктах централізованого питного водопостачання та водовідведення, сфери теплопостачання, про якість питної води в системах централізованого питного водопостачання, стан джерел та систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, тягнутиме за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850–1700 грн).
За недопущення інспекторів до перевірки передбачений штраф від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400–5100 грн), а невиконання вимог їх приписів призведе до штрафу у розмірі від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850–3400 грн).
Як бачимо, жодного натяку на арбітражні функції нової ДЖКІ, тільки контролюючі і караючі функції.
Законопроект № 2100, поданий як автором нардепом Олексієм Кучеренком, є тотожним законопроекту, підготовленому Мінрегіоном. Навіть фінансове обґрунтування витрат на тому ж рівні – в обох документах (версії Мінрегіону та законопроекті № 2100) зазначено, що створення ДЖКІ потребуватиме фінансування з державного бюджету на орієнтовно у сумі 30,2 млн. гривень, з них на оплату праці 26 млн. грн. та 364 тис. гривень на оплату комунальних послуг та електроносіїв. І при цьому жодної гривні не передбачено в кошторисі на обладнання, за допомогою якого можна визначити, якісна послуга чи не якісна. Законопроект № 2100 не містить жодного алгоритму чи регламенту, яким саме чином інспектори нової «старої» ДЖКІ мають визначити причину погіршення якості комунальних послуг, якими саме приладами буде зафіксовано фізичні параметри надання послуг.
Без таких чітко прописаних регламентів, інструкцій та обладнання, яке буде належним чином сертифіковане, всі штрафи, які нарахують комунальникам інспектори ДЖКІ, будуть сумнівними та неодмінно скасовані в судовому порядку монополістами – комунальниками, так само як в судовому порядку ціла низка судів вже визнала незаконними штрафи водіям, які поліція винесла із використанням на дорогах України радарів швидкості TruCam. Тож поки нам пропонують фінансувати за кошти платників податків іще один контролюючий орган із нечіткими повноваженнями і сумнівною ефективністю, який стане черговою поштовою скринькою для скарг від вічно невдоволених споживачів.
.gif)
