У полоні криги та снігу

Всього один реальний день снігової заметілі створив у Києві невеличкий колапс: сталося біля 50 дорожньо-транспортних пригод та аварій, на автошляхах утворилося чимало автомобільних пробок, комунальний транспорт працював із перебоями, а на  засніжених тротуарах 13 та 14 листопада важко чи взагалі неможливо було пройти пішоходам.

 

І хоча зима фактично ще не почалася – можна було спостерігати за безпорадністю, а подекуди і бездіяльністю комунальних служб по звільненню міста й городян від полону стихії. Люди до цього вже звикли, така ситуація у місті щороку і схоже ніхто поки з цим не в змозі впоратися. Ось, як виглядає міні-моніторинг власного дослідження ситуації на київських вулицях 14 листопада:  тротуари на великому проспекті Героїв Сталінграда на 70% не були розчищені, дуже слизько особливо біля станції метро «Мінська». Незадовільно прибиралася й Троєщина ( вул. Маяковського, Бальзака і Драйзера), бульвар Лепсе (Сол і вулиця Донця (Солом’янський р-н), не прибрано чимало криги на тротуарах біля метро Шулявська, навіть на Печерську небезпечно було проходити в цей день вулицями Інститутською, Шовковичною та Лютеранською. Дуже слизько і небезпечно йти в центрі міста по вулиці Прорізній. Солі та піску не видно взагалі. Тільки біля Адміністрації Президента та мерії Києва можна було побачити ідеально вичищені тротуари і дороги.  

 

Пригадую, як у радянські часи ( не все тоді було вже так погано) чиновники райвиконкомів і міністерств  ретельно прибирали сніг та кригу біля своїх установ, школярі із вчителями біля шкіл, а студенти із викладачами біля вузів. Гарна була традиція, а головне таким чином крига та сніг своєчасно прибиралися з вулиць. Та й двірники  ЖЕКів працювали більш  ефективно на прибудинкових територіях.. У наш час, коли Конституція і Закони України гарантують людям безпечне і здорове життя – вони через чиновницьку байдужість, безпорадність та безвідповідальність увесь час взимку стають заручниками лихої долі. Київський міський голова В.Кличко та його заступник П.Пантелеєв місяць тому через засоби масової інформації хвалькувато обіцяли киянам і гостям столиці своєчасне прибирання снігу та криги майже скрізь, для чого із Німеччини додатково до існуючих одержали спеціальні машини і міні-трактори. Поки обіцянки розходяться з реальними справами. Горе тому місту, тій державі, де на верхівках влади працюють не зовсім досвідчені, безвідповідальні керівники. Тоді особистість кинута напризволяще у штормове море повсякденних проблем, справедливість стає фікцією, особиста безпека – ілюзією. Честь і достоїнство – ганчіркою, об яку витирають ноги. Порятунку чекати нізвідки. Життя стає проблематичним.