«Не бійся закону, бійся чиновника,
що його не розуміє, але виконує»
Народна мудрість
Конституція України, Господарський кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ціла низка інших нормативно – правових актів України наділяють місцеві ради, їх виконавчі комітети та органи виконавчої влади на місцях вельми широкими повноваженнями щодо створення комунальних підприємств, управління ними та майном, що закріплюється за ними для здійснення господарської діяльності, затвердження статутних та дозвільних документів, здійснення управління діяльністю комунальними підприємствами та контролю за їх діяльністю.
Однак, далеко не всі чиновники місцевого самоврядування та органів державної влади можуть правомірно та ефективно користуватися цими повноваженнями в інтересах комунальних підприємств. Мій особистий досвід надання комунальним підприємствам юридичної допомоги свідчить про те, що управління житлово-комунального господарства міських рад та обласних (районних) державних адміністрацій доволі часто не тільки не допомагають вирішувати проблеми комунальників, а й відверто заважають здійсненню останніми господарської діяльності відповідно до норм чинного законодавства. Причиною цього є відверто низька якість управління галуззю житлово-комунального господарства. Система державного управління в Україні сьогодні мало відрізняється по стилю від командно-адміністративної системи управління часів СРСР, адже чиновник в Україні залишається всього лише гвинтиком, йому заборонено думати, він повинен діяти лише по розробленій зверху інструкції, будь – яка ініціативна діяльність чиновника трактується як порушення субординації та посадових обов’язків. Саме тому заходячі до будь-якого управління житлово-комунального господарства у будь-якому місті України незалежно від регіону ти не мов би користуєшся машиною часу і потрапляєш на 20-30 років назад: рішення виконкомів готуються по типовим документам 80-х років минулого століття, хоча на дворі 2012 рік і вже вісім років як діє Господарський кодекс України, майно комунальних підприємств безоплатно передається з балансу на баланс, хоча є норми Податкового кодексу забороняють нараховувати амортизацію на таке майно. Одним словом, таке враження, що у владних кабінетах виконавчих комітетів час зупинився і у них на календарі не 2012 рік, а рік 1982 або 1984…Відтак рішення органів місцевого самоврядування та місцевих органів державної влади, які вирішують долю комунальних підприємств, доволі часто суперечать вимогам законодавства України, а іноді, навіть, штучно спричиняють втрату активів підприємств, що веде до банкрутства підприємств.
Такі незаконні та юридично неякісні рішення органів місцевого самоврядування трапляються по всіх містах України незалежно від регіону. Так, з порушенням вимог ст. 108 Цивільного кодексу України щодо процедури перетворення підприємства прийнято рішення Дніпропетровської обласної ради від 17 серпня 2012 року № 327-14/VI «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» відповідно до якого Дніпропетровська обласна рада вирішила передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області юридичну особу – дочірнє підприємство ОКП «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» та її цілісний майновий комплекс до комунальної власності територіальної громади м. Новомосковська. Через некомпетентність фахівців апарату управління Дніпропетровської обласної ради, які чи забули, чи не знали, що процедура перетворення суб’єкта господарювання через зміну його форми власності згідно ст. 107 Цивільного кодексу України не є одномоментною, а повинна тривати не менше двох місяців, довелося звільняти новопризначеного керівника новоствореного КП «Новомосковськтеплоенерго» Новомосковської міської ради (фахівець опинився фактично на вулиці) та відкривати процедуру припинення підприємства, що напередодні старту опалювального сезону зіграло негативну роль – рахунки підприємства вмить були арештовані виконавчою службою.
Але норми ст. ст. 107-108 Цивільного кодексу України невідомі не тільки чиновникам Дніпропетровської обласної ради. Рішенням від 23 травня 2012 року ХІ сесії Полтавської обласної ради VI скликання «Про приймання-передачу обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал» передбачено передати безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області майно обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Миргородводоканал» з усіма активами і пасивами балансу та чисельністю працюючих у комунальну власність територіальної громади м. Миргорода. Однак виконати це рішення видалося не можливим, адже його зміст суперечить нормам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (передача функцій управління майном без згоди відповідної територіальної громади є неможливим), Цивільного кодексу України (щодо здійснення процедури припинення підприємства у формі перетворення), Кодексу законів про працю України (щодо неможливості переводу працівника на інше місце роботи на інше підприємство без згоди працівника). Наразі чиновники управління майном Полтавської обласної ради визнали свою помилку та готують зміни до первісного рішення, але такий дорогоцінний час вже втрачено…
Виконання розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 17 лютого 2009р. №41-р «Про заходи з реформування систем тепло- забезпечення населених пунктів області», яке передбачало реорганізацію обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» шляхом виділення структурних підрозділів підприємства в окремі цілісні майнові теплоенергетичні комплекси та наступної їх передачею у власність відповідних територіальних громад взагалі спричинило загрозу притягнення до кримінальної відповідальності керівника та головного бухгалтера «Миколаївоблтеплоенерго», оскільки ревізія КРВ в Миколаївській області виявила порушення процедури поділу підприємства, яка встановлена в Цивільному кодексі України, що спричинило мільйонні збитки.
Окремі місцеві чиновники не в змозі опанувати та зрозуміти зміст не те що цілого закону чи кодексу, а, навіть, зміст двох статей Господарського кодексу України. Це стаття 68 ГКУ, яка визначає джерелами формування майна підприємства (грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, тобто активи) та стаття 78 ГКУ, яка визначає, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Через це деякі органи місцевого самоврядування «народжують» ось такі юридичні ляпсуси:
КП «Первомайсктеплокоммунэнерго»
А В И З О от 20.01.2009г.
приема – передачи
Управление жилищно — коммунального хозяйства и капитального строительства передает безвозмездно на баланс основной деятельности КП «Первомайсктеплокоммунэнерго» затраты по объекту: «Капитальный ремонт котельной № 3 г.Первомайск» в сумме 422115,67 грн без НДС.(четыреста двадцать две тысячи сто пятнадцать грн.67коп.) согласно приложению №1
Передал Принял
Начальник УЖКХ и КС В.Г. Сенной Директор Р.А. Алисов
Наслідки підписання цього авізо для КП
«Первомайськтеплокомуненерго» були вкрай несприятливими: директор, який прийняв не майно за цим авізо, а витрати, тобто пасиви, фактично підлягав кримінальній відповідальності за ст. 219 КК України «Доведення до банкрутства», підприємство не мало права амортизувати ці витрати, оскільки вони були передані безкоштовно на баланс, а не в господарське відання, як того вимагає ст. 78 ГКУ, згідно річного звіту активи підприємства зменшились на суму 422115,67 грн, тобто підприємство отримало додаткові збитки. І все це відбулося тільки через те, що чиновники не хочуть і не намагаються зрозуміти, що законодавство змінюється, що не все можна і слід робити за інструкціями та формулярами, які залишилися ще з радянських часів.
Прикро констатувати, але всі перелічені приклади некомпетентності місцевих чиновників свідчать лише про одне – система управління житлово-комунальною галуззю перебуває в глибокій стагнації. Галузь потребує якісного оновлення кадрового складу апарату управління як на місцевому рівні, так і на рівні обласних та районних державних адміністрацій. Галузь ЖКГ потребує якісного нового управлінця – чиновника, який би мав зацікавленість в розвитку житлово-комунальної галузі, а не в консервації її стагнаційного стану. Але досягти нової якості чиновника традиційними методами (постановами та вказівками зверху) неможливо. Сьогодні вже ніхто не поважатиме людину лише за її посаду, за те, що вона — державний службовець. Тільки своєю компетентністю, умінням володіти сучасними технологіями управління на основі глибокого знання сучасного законодавства, налаштованістю на ділове вирішення питань чиновник може здобути повагу до себе з боку комунальних підприємств.
.gif)
