Шановне комунальне товариство!
Подїї, що відбувалися в Україні останніми місяцями не могли не вплинути на стан житлово-комунального господарства в України. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в його нінішноьму складі проваливши свою основну місію по створенню умов для реформування ЖКГ та запровадження ринкових моделей управління галуззю, фактично самоусунулося від вирішення нагальних проблем галузі. Через заборгованість за спожитий природний газ, викликану не в останню чергу не спроможністю бюджету компенсувати різницю в тарифах на природний газ для населення теплопостачальним підприємствам більшості регіонів України НАК «Нафтогаз України» обмежив споживання природного газу до мінімуму. Знову ж таки через невиконання державною зобов’язань з виплати різниці в тарифах за 2012-2013 рік водопостачальні підприємства наростили заборгованість за спожиту електроенергію до 4 млрд. грн. і знаходяться фактично в заручниках у приватних обленерго, які ніби граючись в якийсь пригодницький квест, ставлять одну за одною пастки: то рахунки заблокують, то відключають об’єкти від енергоспоживання, то майно описують. Жодної важливої програми з модернізації об’єктів ЖКГ не було повністю профінансовано, фінансування таких програм як «Питна вода України» взагалі не відбувалося.
Через бездіяльність чиновників та неспроможність державного бюджету утримувати галузь житлово-комунальне господарство України на сьогодні опинилося в одному кроці від прірви. Остаточно не впасти у цю прірву ЖКГ допоможе лише одне – негайне розроблення Антикризової програми розвитку ЖКГ України та негайне втілення її в життя при чому не на папері, як звикли наші чиновники, а на практиці.
На моє глибоке переконання не прізвище майбутнього Міністра повинне бути важливим, а його здатність взяти на себе відповідальність за запровадження пакету реформ та антикризових заходів, які здебільшого матимуть непопулярний у наслення характер. Нам потрібен український Лешек Бальцерович або Єгор Гайдар в галузі ЖКГ. Новому Міністру, хто б це не був, якщо він дійсно прагнутиме витягнути ЖКГ з прірви, доведеться звикати до думки, що його спочатку зненавидять та проклинатимуть, адже зважаючи на стан хвороби галузі, потрібно проводити не амбулаторне лікування пацієнта, а хірургічне втручання при цьому без застосування анестезії.
До Антикризової програми попоную включти наступні пункти:
1. Встановлення економічно обгрунтованих тарифів на житлово –комунальні послуги на першому етапі (2014-2016 роки) на рівні собівартості, на другому етапі (2016-2018 роки) з можливістю отримання 5% прибутку, на третьому етапі (2018-2020 роки) з можливістю отримання прибутку 15%.
Можновладці повинні нарешті зрозуміти, що зростання тарифів на житлово-комунальні послуги це такий само природний процес, як зростання людини внаслідок фізичного розвитку, воно продиктоване природними економічними законами: чим більше вартість витрат – тим більша вартість кінцевого продукту (послуги). Потрібно знайти в собі сили і відмовитись від спокуси позагравати з населенням перед черговими виборами обіцянками про недопущення зростання тарифів. Такі обіцянки – це злочин проти ЖКГ. Інша справа, шо не завжди ці витрати формуються прозоро та чесно, тому реформа має бути комплексна.
2. Для встановлення об’єктивних тарифів на ЖКП, які відображають дійсні витрати, необхідно виключити з усіх порядків формування тарифів речення «Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу», адже сама ця фраза дозвляє включати до тарифів витрати на енергоносії в таких обсягах, які по факту ніколи не споживаються комунальниками, а також надають можливість закладати просто захмарні обсяги планових ремонтів, які по факту і на 5% не виконуються. Тариф повинні формувати виключно із фактичних витрат підприємства.
3. Для тих громадян, які в силу свого матеріального стану не в змозі будуть оплачувати в повному обсязі вартість отриманих послуг передбачити можливість надання державної допомоги, але при цьому за чіткими критеріями, щоб не вийшло так як зараз в Україні – отримав довідку з Центра зайнятості про безробіття та отримуєш субсидію, а їздиш на Лексусі. Така цільова державна допомога повинна призначатися лише після пред’явлення декларації про видатки власника квартири та членів його родини.
4. На кожному комунальному підприємсті рішеннями органів місцевого самоврядування необхідно створити наглядові ради з числа представників громадськості та фахівців – економістів з метою здіснення контролю за витрачанням коштів, отриманих від споживачів, потрібно не допустити закупівлю робіт, послуг, товарів за завищеними цінами (починати ліквідовувати відкати).
5. Звернутися до проектних інститутів, підпорядкованих НАН України, з метою вивчення питання можливості відключення від централізованого опалення окремої квартири та розроблення єдиних технічних умов на таке відключення. Після отримання позитивного технічного рішення переглянути умови Порядку відключення будинків від ЦО.
6. Внести зміни до постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року та надати право виробнику/виконавцю на припинення надання споживачеві комунальних послуг, заборгованість якого становить більше 3000 грн. за наявності технічної можливості, якщо іншими методами, втому числі судовими, спір врегулювати не вдалося.
7. В свою чергу, надати споживачеві право скористатися спрощеною судовою процедурою, так званим наказним провадженням, в тому випадку, якщо виконавцем не здійснено перерахунок за ненадані або неякісно надані послуги згідно оформленого у відповідності зі ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» акту – претензії.
8. Внести зміни до постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року за виключити з неї норму, яка запроваджує можливість сплати послуг за нормативом споживання. Запровадити 100% обов’язкове встановлення лічильників. Нормативи споживання води, тепла обраховуються за старими методиками, тому у нас на добу людина за нормою споживає 350 -500 літрів води – це ж не реально, такого не може бути.
9. До встановлення економічно обгрунтованих тарифів на комунальні послуги на рівні собівартості запровадити мораторій на стягнення з комунальних підприємств (виробників/виконавців) органами державної виконавчої служби заборгованості за спожиті природний газ та електроенергію. Це дасть можливість вивільнити кошти комунальників, які будуть спрямовані на модернізацію об’єктів ЖКГ, що зменшить витрати з бюджету.
10. Скасувати планові показники створення ОСББ. Це ганебно. Чиновники повинні зрозуміти, що ОСББ не можна створити «з гори». ОСББ виникає тоді, коли мешканці будинку досягли такого рівня культури розпорядження своєю власністю, коли готові взяти на себе відповідальність за спільне майно. З власниками квартир потрібно проводити роз’яснювальну роботу, пропагувати ОСББ, але не змушувати їх до вступу.
11. Замість того, щоб закопувати мільярди гривень, які виділяються з бюджету на реконструкцію кілометрових водогонів чи теплотрас, потрібно запровадити систему кредитів на термомодернізацю будинків, це зараз нагальна потреба. Термомодернізація надасть можливість в короткостроковій перспективі знизити витрати на споживання природного газу до 30%, тобто витрати виробників на комунальні послуги зменшаться, відтак тарифи теж мають бути зменшені.
12. Прийняти нарешті Житловий кодекс України, ліквідувавши таким чином прогалини в законодавсті, яким користуються не чисті на руку учасники житлово-комунальних правовідносин. Ну не може жити Україна за ЖК УРСР 1983 року, за 30 років все змінилося. Черги на житло перетворилися у фікцію та джерело корупції чиновників, гуртожитки всі приватизовані. Але головне – завдяки тому, що ЖК УРСР ще діє – Верховний Суд України і зробив висновок про те, що відсутність договору не є підставою для визнання відсутності прав та обов’язків.
13. Проблема політики та управління галуззю ЖКГ – це не тільки корупція, кумівство, непрозорість та безпринципність. Це також неефективність і непрофесіоналізм людей, які знаходяться на державних менеджерських посадах. Людей, які інтелектуально не здатні реалізувати щонайменшої реформи.
14. Приватні інвестиції – єдине, що може врятувати галузь від остаточного краху. Потрібно розробити прозорі правила передачі об’єктів тепло- та водопостачання в концесію. Але перед цим здійснити переоцінку всіх об’єктів, що знаходчться на балансі концесієдавця, адже вартість основних фондів завищена в рази. Держава та органи місцевого самоврядування повинні гарантувати встановлення тарифів хоча би на рівні собівартості для концесіонера. Без цієї гарантії отримаємо нові «Луганськводу» та ТОВ «Інфокс». Громада повинна контролювати витрачання коштів концесіонером виключно на модернізацію об’єкта концесії, а не на поліпшення автопарку.
Штати Міністерства, обласних управлінь та департаментів ЖКГ невиправдано роздуті, якісний склад також бажає бути кращим. На посадах провідних та головних спеціалістів відділів та управлінь структури Міністерства хто завгодно – колишні вчителі, військові, лаборанти, які безперечно є фахівцями своєї справи. Але не ЖКГ. Вони не тільки не хочуть, але ще лякаються відступити від своїх типових інструкції і положень, а в кризових ситуаціях потрібне креативне нестандартне мислення.
Отже, майбутній Міністр не може бути призначений лише тому, що його переслідували за попередньої влади, або за вміння красиво говорити. Міністр, насамперед, мусить бути готовим виконувати конкретну програму діяльності, мати політичну волю здійснювати непопулярні, але такі необхідні антикризові заходи не зважаючи на падіння свого позитивного рейтингу. Якщо цього не буде – то такий міністр не зможе ефективно виконувати свої обов'язки, а Мінрегіон потрібно буде ліквідувати.
.gif)
