Що не кажіть, друзі, а все ж таки корисно інколи покинути рідний офіс та тепле, насиджене крісло біля робочого столу, вимкнути ноутбук, та провести робочий день безпосередньо на виробництві серед звичайних слюсарів служби водовідведення, які своєю безпосередньою працею створюють для споживачів саме цю життєво необхідну комунальну послугу.
Саме безпосередньому обстеженню об’єктів водовідведення разом з Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було присвячено мій робочий день п’ятниці 6 квітня.
Для мене, власне як і для більшості комунальників України, які професійно займаються своєю справою, зокрема в галузі водовідведення, не був до здійснення цього обстеження секретом той факт, що кризовий стан цієї підгалузі житлово-комунального господарства дедалі поглиблюється, що трубопроводи системи водовідведення є зношеними та потребують заміни, що система очищення стічних вод за якістю далека від загальноприйнятих європейських стандартів, адже про це регулярно пишуть всі засоби масової інформації та повідомляють центральні канали телебачення.
Однак, одна справа мати уявлення про стан системи водовідведення з повідомлень ЗМІ та телебачення, інша справа, як виявилося, пересвідчиться у тяжкому та кризовому стані цієї системи на власні очі.
Обстежений нами каналізаційний колектор, який здійснює прийняття стоків та фекальних вод з усієї центральної частини славного міста Полтави, перебуває у жалюгідному, аварійному та небезпечному стані. Побудований в 1965 році, він тягнеться на декілька кілометрів вздовж каскаду водоймищ, через усе місто до Супрунівських очисних споруд, звідки очищені стоки потрапляють у річку Ворскла. Незважаючи на те, що будували та проектували колектор, як кажуть «на совість», час виявився нещадним до нього. Газова корозія як ракова пухлина роз’їла здавалося б вічний метал. І це не дивно, адже нормативний строк експлуатації таких колекторів – 25 років, тобто зараз цей колектор допрацьовує свій другий термін експлуатації. За два житті все що від нього залишилося – це нижня частина трубопроводу, по якій, як по накатній дорозі, фекальні води та стоки дістаються до очисних споруд. Колектор потребує негайної заміни, в нього не залишилося часу, зволікання з вирішенням цього питання призведе до неконтрольованого попадання неочищених стоків у водоймища, що загрожує техногенною та екологічною катастрофою для цілого регіону. Самотужки цю проблему Полтавському водоканалу не вирішити, не дозволяє вкрай тяжкий фінансовий стан. В обласному та міському бюджетах також не вистачає коштів на такий великий обсяг робіт. Без розуміння проблеми на державному рівні, без здійснення фінансування заміни цього каналізаційного колектору з державного бюджету цілий регіон центральної України вже в цьому році опиниться під загрозою бути затопленим нечистотами.
Нажаль, держава в питанні вирішення проблем житлово-комунального господарства пішла не по шляху конкретних заходів, фінансування програм та проектів реконструкції об’єктів ЖКГ, а по шляху, який в народі зветься «баба з возу – кобилі буде легше». Скинувши проблеми житлово-комунального господарства на органи місцевого самоврядування, однак при цьому позбавивши місцеву владу фінансових ресурсів для здійснення своїх повноважень і штучно перетворивши органи місцевого самоврядування на арену запеклих, але не аж ніяк потрібних громаді, політичних боїв, держава створила всі умови для занепаду комунальних підприємств.
Але бентежить не тільки і не стільки те, що держава залишається байдужою до перспективи захлинутися стічними водами, оскільки ми за останні 20 років звикли до байдужого ставлення держави до справді важливих соціальних проблем. Бентежить, дивує, викликає обурення поведінка підприємств та окремих громадян, які дозволяють собі вчиняти просто неприпустимі речі в користуванні системою водовідведення.
Працівниками служби водовідведення,які здійснюють технічне прочищення колодязів каналізаційних колекторів регулярно вилучаються зі стоків предмети, які варті того, щоб знаходитися в Кунсткамері як експонат людської недолугості та зневаги до праці комунальників. Поряд із традиційними кішечками-собачками, яких топити в нашому суспільстві прийнято чомусь обов’язково в унітазі, можна виловити і свинячий окорок, і засоби особистої гігієни (мочалки, рушники), консервні банки, і навіть капот від автомобіля ГАЗ-59. Постає питання, а чи мають право ці люди, які кидають в каналізацію капоти від машин і вважають це нормальним, вимагати від комунальників якісного та своєчасного надання послуг з водовідведення?
Більше всього вразило нахабство та зневага як до комунальників, так і всього суспільства поведінка працівників патологоанатомічного відділення однієї з міських лікарень та приватних підприємців, що здійснюють доставляння трупів до моргу. Порушуючи і норми законодавства, і морально-етичні норми, ними систематично здійснюється викид безпосередньо в каналізаційний колектор, а також в дощову каналізацію, використаної білизні, подушок, ковдр, результатів розтину. Враховуючи 100% знос системи каналізації перебування цих предметів та речовин в стічних водах створює загрозу попадання у питну воду небезпечних речовин та інфекцій, що загрожує життю та здоров’ю громадян нашої держави.
Під час складання акту обстеження та висновків комісії щодо стану каналізаційного колектору чомусь згадався кадр затоплення парку Йеллоустоун великим цунамі з відомого блокбастеру Роланда Еммеріха «2012», і промайнула думка про те, що якщо негайно не змінити відношення держави та суспільства до глобальної проблеми зносу системи водовідведення, то цей кадр може невдовзі стати реальністю, тільки замість цунамі буде велика хвиля фекальних стічних вод…
.gif)
