Про те, що державна політика і дії уряду повинні бути спрямовані на те, що, де б людина не жила, в якому б регіоні, тарифи на електроенергію, воду, газ повинні бути для всіх рівними, він повідомив журналістам під час робочої поїздки до Кіровоградської області, що відбулася 3 жовтня.
Мушу сказати про те, що за три роки ідея про необхідність запровадження єдиного тарифу порядком вже набридла як комунальним підприємствам, які точно розуміють, що вона нездійсненна, так і чиновникам ЖКГ, які точно не розуміють, як її реалізувати на практиці та відзвітуватися про успішне виконання завдання перед Адміністрацією Президента.
Зрозуміло, що Віктор Янукович просто не в змозі бути спеціалістом в усіх сферах життя держави, і змушений при формуванні своїх публічних висловлень прислухатися до порад своїх штатних та позаштатних консультантів та радників, які іноді в силу своєї кричущої не фаховості, зокрема в питаннях ЖКГ, відверто підставляють Президента.
Звісно, висловлювання Президента про те, що не може бути такої строкатості у тарифах – тому що у нас однакові люди живуть в усіх регіонах, лікарі, вчителі отримують однакову зарплату, не можуть не отримати всенародного схвалення.
Однак, як людина, яка вже майже 10 років тісно пов’язана із сферою ЖКГ, я все ж таки ризикну висловити сумнів щодо такої можливості. Скажімо, витрати на вироблення послуги з централізованого водопостачання напряму залежать від рельєфу місцевості. Якщо місцевість, де розташований водогін, є рівниною, це один тариф, а там де є необхідність підняття води через особливості рельєфу – це вже додаткові витрати і зовсім інший тариф. Яким же чином ціна на водопостачання може бути однаковою?
Єдиним економічним інструментом, який дасть можливість встановити єдиний тариф на водопостачання (теплопостачання) є встановлення граничного тарифу державним регуляторним органом, а різницю між економічно обґрунтованими витратами та затвердженим тарифом компенсувати за рахунок дотації вирівнювання з державного бюджету. Цю думку фактично озвучив і голова передвиборчого штабу Віктора Януковича на виборах Президента України 2015 Андрій Клюєв, який наголосив на тому, що якщо після установки однакових тарифів, вони не будуть покривати витрати підприємства в окремо взятому регіоні, ми будемо виплачувати ліцензіату компенсацію з держбюджету.
Знову ж таки, в реальність своєчасного надходження такої компенсації з бюджету віриться важко, особливо зважаючи на бюджетну кризу 2012 – 2013 бюджетних періодів. У другому кварталі 2013 року рівень доходів центрального бюджету знизилися на 8,2% рік до року. Недовиконання дохідної частини бюджету 2013 року очікується на рівні 25 млрд. грн. або 1,7% ВВП. За підсумками 2013 року дефіцит державних фінансів складе 70 млрд. грн. або 4,7% ВВП.
Всі ці негативні явища не можуть не відбитися на рівні бюджетного фінансування ЖКГ, вже сьогодні держбюджет 2013 не в змозі здійснити бодай 50% від запланованих видатків на цю багатостраждальну галузь. В держбюджеті-2013 на витрати житлово-комунального господарства спочатку було передбачено 5,66 млрд. грн. Однак за вісім місяців поточного року, за даними Мінрегіону, фінансування галузі було збільшено до 6,1 млрд. грн. Втім, з них до вересня було виділено всього 553,6 млн. грн. при запланованих на цей період 3,5 млрд. грн. бюджетних дотацій.
Як скажіть мені при такому низькому рівні виконання видатків із державної скарбниці радникам з адміністрації Президента прийшла в голову думка про можливість встановлення єдиного тарифу на ЖКП з одночасним наданням підприємствам тепло- і водопостачання додаткових дотацій вирівнювання, що додатково навантажить бюджет і призведе одночасно до технічного дефолту та зупинення підприємств ЖКГ через невчасне бюджетне фінансування?
Ще одним шляхом реалізації ідеї про єдині тарифи на послуги ЖКГ є повернення всіх комунальних комерційних підприємств у власність держави, але це повертає нас до системи ЖКГ, яка існувала в часи СРСР, але знову ж таки, Україна на даний час дуже обмежена у бюджетних ресурсах, тому такий варіант є утопією.
Тим більше, що в одному випадку, що в другому відбувається тотальний обман споживачів, адже вони будуть змушені двічі платити з власної кишені за так званий «єдиний тариф». Перший раз – при оплаті квитанції за спожиті послуги за єдиним тарифом, встановленим у державі, другий раз – сплачувати своїми податками, сплаченими до держбюджету. Таким чином, замість збільшення рівня заробітної плати, пенсій, стипендій споживачі отримають «єдиний тариф» та додаткові витрати з держбюджету.
Але якщо в сферах теплопостачання та водопостачання встановлення єдиного тарифу можливо хоча би теоретично, то в сфері тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (те що пересічні громадяни звикли називати «квартплатою») єдиного тарифу взагалі не може бути apriori. Кожен будинок є індивідуальним, зі своєю окремою прибудинковою територією. Тим же Прем’єр – міністром України Миколою Азаровим 01.06.2011 року власноруч була підписана постанова КМУ № 869 «Про затвердження Порядку формування тарифів на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій», згідно п. 2 якої тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
Здається мені, що прийшов час для чиновників, радників та консультантів адміністрації Президента влаштувати всеукраїнський комунальний лікнеп, щоб вони в майбутньому, коли в черговий раз «підсовували свиню» Президенту України Віктору Януковичу у вигляді чергової хорошої, але нездійсненної ідеї, тричі подумали та почитали діюче законодавство з питань ЖКП.
.gif)
