Було три етапи реформування субсидії, при яких субсидіанти (громадяни, що потребують субсидії, або ще кажуть "отримувачі субсидії") платили виключно обов’язкову частку у розмірі тарифів не залежно від кількості отриманих послуг у відповідності до своїх доходів.
На цьому шляху ми пам’ятаємо обов’язкові 15 відсотків від доходів, потім зміну формули нарахувань субсидії, що сталася за Денисової, а потім зміну паперових документів, що мали полегшити доступ до субсидії громадянам (хтілося б ще пригадати підвищення ролі місцевих Комісій у процесі призначення субсидій, що відбулося при Реві, який фактично переклав саме на ці Комісії всі повноваження Мінсоцполітики, але думаю, як не сам автор так може хто інший напишуть на це окрему статтю)
Але потім ввели соціальні нормативи, які звісно обмежили конституційні права громадян. Якби таке обмеження стосувалося суддів України, то вся Україна кожен день читала про неконституційність норм та в наслідок отримала б низку рішень як Верховного суду так і Конституційного суду про неприпустимість такого нововведення.
Але субсидії суддів стосуються мало, тому Україна пірнула у прірву правового нігілізму з якого я спробую її витягти.
Соціальна норма має певні ознаки, головною з яких є наукове обґрунтування саме такого розміру соціального нормативу, який буде достатнім, аби людина почувала себе соціально захищеною.( це тема іншої статті, Тому беремо лише основу)
Що стосується соціальних нормативів на комунальні послуги, то вони формувалися, як змова викликана бажанням корумпованої комунальної мафії отримувати якомога більше неоподаткованих коштів з різних джерел.
Ті, хто входить у цю комунальну мафію зі сторони Держави бажає якомога більше отримувати у свій карман за рахунок саме державних коштів, які виділяються на субсидію, а комунальники, як інша складова цієї мафії, бажають отримувати якомога більше тих самих коштів, але за рахунок звичайного народу, та як кошти, що до них потрапляють від держави у вигляді субсидій легше відстежити правоохоронним органам .
І от середня "домовленість" між цими двома бажаннями і називається в Україні - соціальна норма
Як Держава так і комунальники крадуть кошти на тепло що знаходяться у розрізі терміну "субсидія".
Після вводу соціальної норми, але до моменту введення теплових лічильників на багатоповерхові будинки, для отримувачів субсидії нічого не мінялося. Бо вони, як платили до того, так і після того, виключно свою обов’язкову частку платежу.
Натомість Держава відшкодовувала тепловикам все, що не могло бути відшкодовано субсидією громадян. Тобто у випадку, якщо зима була холодна, то громадяни платили виключно розмір субсидії та свою обов’язкову частку, а за великий обсяг використаного газу для виготовлення тепла, комунальникам доплачувала держава.
(Надалі питання введення готівкової та безготівкової субсидії живими грішми автор не аналізує, бо це трохи заплутає пересічного читача, але може натякнути що вказана форма була введена виключно за бажання більш точно ділити бюджетний куш між двома гілками тієї самої мафії. Чому так? тому що сама суть "субсидії" відсутня в економічному просторі, де панує два терміни: розмір доходів населення та граничні розміри вартості комунальних послуг)
Що змінилося коли встановили лічильник тепла на багатоповерхові будинки?
Нічого не змінилося, просто Держава забула про свої обов’язки платити за громадян, яким призначила субсидію - ту частину боргу, який тепловики виставляють у випадку, якщо їми використано газу на виготовлення тепла більше, ніж визначено розміром субсидії.
Іншими словами відбулося порушення конституційних прав громадян на соціальний захист у плані субсидії.
Тепловики кажуть: «Ви платите тепер не тільки по субсидії, але й маєте оплатити все те, що ми вам нарахуємо зверх субсидії!»
При цьому вони аргументують цей вислів лише однією фразою з Постанови 848, де сказано що отримувачі субсидії повинні у повному обсязі сплатити за послугу. Але вони забувають що текст Постанови 848 написаний для отримувачів субсидії і тому ця фраза трактується в бік отримувачів субсидії, тобто споживач, якому нарахована субсидія повинен платити за всю послугу виключно в рамках нарахованої субсидії та своєї обов’язкової частки платежу незалежно від того чи є лічильник даної послуги чи нема
Держава тут забула свій обов’язок. Субсидія - це плата Держави по комунальним послугам за соціально незахищених громадян. Вона вираховується виключно із щомісячних доходів громадян за кожним окремо узятим приміщенням, де потребують комунальні послуги.
Яким чином громадянин, якому нарахована субсидія, спроможний оплатити комунальну послугу, що не входить у розмір субсидії? Ніяким чином не спроможний!
Чи має право Держава допускати до такого, аби громадянам донараховували повз субсидію розмір комунальних платежів? Не має права, бо тоді порушується сама суть «субсидії»
Яким чином має діяти за таких обставин Держава?
Вона повинна доплачувати за громадян ті розмірі боргових зобов’язань, які виставляють тепло генеруючи компанії зверх субсидії , - так само як вона це робила увесь час до введення в дію загально будинкових лічильників тепла.
Або вона повинна зобов’язати теплогенеруючи компанії весь обсяг тепла по лічильнику, який не оплачений субсидією ділити на ті квартири, які не облаштовані індивідуальним лічильником тепла або на ті квартири де проживають родини, що не підпадають під дію субсидії!!
А ще краще, коли субсидіанти платять по субсидії, інші громадяни по лічильнику тепла в межах норм, а все що «виповзає», як надмірні витрати, тепловики мають самі і знайти - або теплотраси не утеплені, або хтось з мешканців будинку краде тепло: хтось миється кожен день, беручи воду з батареї опалення; хтось підключив теплу підлогу, або сама компанія підключає додатково споживачів, але не вписує їх у документи - і кладе цей розмір оплати на тих, хто отримує субсидію.
(Аналізуючи цю статтю замисліться над тими питаннями:
Чи відповідає соціальна норма на тепло (чи іншу комунальну послугу) науково обґрунтованому мінімуму потрібному у таких випадках?
Чи повинні існувати взагалі «корегуючи коефіцієнти», які зменшують соціальний норматив комунальної послуги?
Чи знаходяться питання субсидій на рівні національної безпеки України?
Чи здатна генеруючи компанія виготовити тепла більше, ніж це передбачено існуючими нормами використання газу на виготовлення тепла, температурним режимом котельні (95 – 70), та середньодобовими температурами. Та чи буде цей обсяг більшим ніж соціальна норма тепла визначена для відшкодування субсидією?
Чи здатні батареї споживачів, кількість яких дозволяється встановити виключно за погодженням з генеруючою компанією, надати таку кількість тепла, що буде перевищувати соціальний норматив?
І саме головне:
Чи може існувати ФІКСОВАНА соціальна норма тепла за обставин, що поставка самого тепла здійснюється у відповідності до середньодобових температур? Чи не потрібно було прив’язати соціальну норму використання тепла також до середньодобових температур?
І за обставин, що нині існують держава як і комунальники просто крадуть соціальні гарантії громадян: одні у вигляді виділених державою субсидій (але не виплачених на руки людям за ті Гігакалорії тепла що комунальники нараховують зверху субсидії)
А комунальники, крадуть ті самі кошти (той самий об’єм коштів, за надміру нараховану плату що перевищує розмір субсидії) з громадян України, яким призначено субсидію.
Але громадяни, які отримують субсидію, мають платити виключно в межах цієї субсидії і ні копійкою більше - крапка!
.gif)
