Прибудови, прибудинкові землі, суміжні права – ці терміни стоять кісткою в горлі українського народу та слугують підгрунтям для корупційних дій коммунальної мафії країни на всіх рівнях, починаючи від сільських та селищних громад та закінчуючм столицею країни.
На захисті народу країни стоять законні норми, які часто озвучувались одніє людиною – юристом Монтян Тетяною – в той час, коли вся привладна Україна грабувала прибудинкові теріторії, тротуари, спортивні та дитячі майданчики, місця для сушки білизни, газгольдерні площадки та інше наземне майно багатоквартирних будинків.
Які були ті норми що діяли лише на папері?
Головним чинником слугувало Рішення Конституційного суду про той факт що власники квартир в багатоповерховому будинку у той самий час є власниками усіх споруд та комунікацій які на час приватизації квартир слугували для обслуговування даного багатоквартирного будинку.
А також деякі аналогічні рішення – вони найкращим чином викладені у роботах Монтян. Я їх повторювати не буду.
Згодом у 2006 році Президентом Ющенко В. було скасовано Постанову Кабінету Міністрів України (та спільний Наказ трьох мінвідомств) якою визначалися нормативи «прибудикових теріторій», які були спільною власністю громадян приватизувавших квартири.
На той час (час скасування) ніхто не знав про те, що такий нормативний документ взагалі існує?!
Навіть сьогодні ніхто про нього не згадує при вирішенні судових питань, хоча він є основою Правових відносин у полі суміжних прав на майно прибудинкових терріторій і в той самий час землі, яка є спільною суміжною власністю (про це згодом)
Так от:
Закон не має зворотньої сили – це норма Конституції України. Якщо ця норма про прибудинкові теріторії була прийнята і там було розписано що це за теріторія, хто її власник, як єю розпоряджатися, то після скасування (незаконного) цієї норми вона не перестала діяти у часі!!
Тому що якщо ви набули права власності на щось у відповідності до закону то їнший закон прийнятий згодом не може скасувати це право.
Як діють суди в даній ситуції – беремо лише самі Високі суди України, бо як за хабарі продовжують діяти місцеві та апеляційні суди всі добре знають.
Перший чудовий дзвоник дав взнаки, коли високий суд прийняв нещодавно остаточне рішення про те, що землі під об´єктами приватизації є власністю тих хто приватизував ці об´єкти, навіть якщо приватизація об´єктів була проведена у той час коли не було законодачо врегульовано саме поняття «приватизація землі».
Дані на саме рішення я не даю – шукайте в Інтернеті та на сайті судової системи.
Простими словами я поясню. Якщо ви (всі громадяни України) приватизували квартиру навіть у 1992 році, то разом з нею ви приватизували і об´єкти які вас обслуговували, або … «слугували для ваших потреб», а саме:
Газгольдер – а під нею земельна ділянка
Сушарка для білизни - а під нею земельна ділянка
Спортивний майданчик - а під нею земельна ділянка
Дитячий майданчик - а під нею земельна ділянка
Тротуар - а під нею земельна ділянка
Зона відпочинку (дерева, лавки, трава, квітник та інше) - а під нею земельна ділянка
Клумба що була біля вашого будинку і на якій сьогодні збудували прибудову чи вхід в магазин на першому поверсі - а під нею земельна ділянка
Та інші об´єкти ( в тому числі були такі будки де зберігався інвентар прибиральниць) - а під нею земельна ділянка
То ви вже зрозуміли що відповідно до цього Рішення ви стали спільними власниками і тієї землі що під об´єктами.
Все - це рішення остаточне і не підляшає оскарженню! А відповідно до прийнятих норм АНАЛОГІІ ЗАКОНУ це рішення є обовязковим до виконання на всій терріторії України.
І все здається добре, але…
Але виявляється у Верховного суду є і інша думка. Яку я і пропоную вам обсудити та оскаржити всіма можливими шляхами.
У своєму рішенні ВС/КЦС № 263/68/17 від 18.03.2019 по справі позивача - ОСОБА_4, до відповідача - Маріупольська міська рада Донецької області
Суд робить хибний висновок:
«Установлено, що до прийняття Маріупольською міською радою Донецької області оскаржуваного рішення, земельна ділянка не передавалася у користування власників квартир будинку № АДРЕСА_1, … (і відповідно – розрядка моя) відсутні належні та допустимі докази, які б указували на створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, отже спірна земельна ділянка є комунальною власністю Маріупольської міської ради.»
Що мається на увазі.
Суд встановив, що у будинку багатоквартирному не створено ОСББ, а відповідно і земельна ділянка (Прибудинкова), яка фактично є суміжною власністю власників квартир не передана їм у користвання і.. відповідно до цього висновок суду - «вона належить громаді міста, як комунальна власніть»?!!
З якого боку та ляку вона, земля ця, належить громаді міста пане судді?
(Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.)
Ви нехтуєте всіма правами суміжної власності. Біля жодного багатоповерховго будинку не може бути комунальної власності, особливо якщо розглядати це впритул на відстані 40-50 сантиметрів. Біля кожного такого будинку є частина будинку яка називається по російські «отмостка» і входить у паспорт будинку.
Тому аби заборонити комусь будувати прибудову та надавати право власності на землю під цією прибудовою слід було застосувати саме ці поняття, стосовно землі.
А виходить так що високі суди виносять суперечні рішення та у хитрий спосіб фактично передають у власніть міських рад землі під будинками, що суперечить нормам закону де врегульовано що земельна ділянка на якій розташований багатоповерховий будинок є спільною суміжною власністю власників квартир.
Спираючись на таке Рішення міські ради можуть одним надавати право будівництва прибудов, а іншим, як у цьому випадку, – ні.
От так і виходить що такі міста як Костопіль повністю всі з розбитими несучими стінами багатоповерхових будинків під входи для бізнес структур та вкраденими прибудинковими клумбами під забудови прибудов! При цьому землі під ними (прибудовами) у всіх бізнесменів приватизовані!!
То де він справедливий суд??
.gif)
