Тарифне питання ось уже котрий місяць не дає спокійно заснути кожній нормальній пересічній людині, всіх цікавить наскільки чесно та прозоро вони пораховані, чи не дурять простих українців водоканали та теплоенерго.
Але громадських активістів, які хотіли попіаритися зайвий раз на комунальній темі чекав, як тепер модно казати, «епік фейл» - з 2004 року, тобто більше десяти років підряд, водопостачальне підприємство діє в умовах так би мовити «політичних» тарифів, які не відшкодовували навіть і половини витрат на основну діяльність.
Що означає «політичний» тариф?
Для тих хто не в курсі поясню:
Це коли сидить у Києві на Банковій Президент, на Грушевського – Премєр-міністр, на місцях – міський голова та голова обласної державної адміністрації і думають лише про одне – як залишитися якомога більше часу на своїй посаді. В силу інтелектуальної слабкості та враження головного мозку «совком» іншого способу підтримання свого політичного рейтингу, як задобрювати пересічних українців, які також полюбляють з часів радянських «мати всьо і всьо на шару», своєрідними пряниками на кшталт штучного стримування зростання тарифів на комунальні послуги, українські можновладці просто не знають. От через таку недолугу комунальну політику водопостачальне підприємство, на якому ми проводили аудит, має офіційно підтверджену різницю в тарифах в сумі 56 мільйонів гривень, загалом же по Україні заборгованість держави з компенсації різниці в тарифах на теплову енергію перевищує 3,3 млрд. грн., на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення – сягає 5,7 млрд. грн. Тож сьогодні, хотілося би нам цього, чи не хотілося, а ми всі розплачуємося за нашу українську любов до шари та халяви…
Але мою увагу не тільки і не стільки привернули мільйонні збитки та колосальна заборгованість з різниці в тарифах, бо я все ж таки не перший рік працюю з комунальними підприємствами, тож знаю загальний їх скрутний стан. Значно більше мене зацікавили витрати підприємства, які були позначені в бухгалтерському обліку як періодичні та цільові членські внески як учасника Асоціації водоканалів України. Їх за минулий рік зібралося в принципі і не багато – по 6 тисяч на півріччя періодичних та один у 5 тисяч – цільовий на Водний конгрес. начебто не великі гроші, але є одне але, як каже відомий український журналіст канадського походження.
Справа в тому, що в Статуті водопостачального підприємства, який нам надали в рамках аудиту, чітко зазначено, що участь підприємства в будь-яких асоціаціях, консорціумах, об’єднаннях підприємств здійснюється лише за попередньої згоди засновника – відповідної міської ради.
Однак, рішення міської ради про надання згоди на участь та вступ в Асоціацію водоканалів нам оглянути не вдалося – його просто не існувало в природі як виявилося. Далі вже почалися запитання до керівництва водопостачального підприємства з приводу внесків та членства в асоціації, яке не погоджене із громадою та міською радою. Розумного та толкового нам не пояснили нічого, окрім того, що є якісь робочі групи, які періодично надсилають якісь документи для обговорення, що їздили на різні виставки та водні конгреси. Нам здалося,що це занадто мало, як для асоціації, яка об’єднує більше 50 водопостачальних підприємств (якщо вірити їх сайту) та має тільки квартальний дохід від членських внесків приблизно 300 тисяч гривень.
Відкрили на сайті ми Статут цієї Асоціації водоканалів України і прочитали, що основним завданням Асоціації є представництво інтересів Учасників Асоціації у відносинах з органами державної влади і управління, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, громадськими та іншими організаціями з метою забезпечення ефективного функціонування водопровідно-каналізаційного господарства України, та, у випадку необхідності, захисту інтересів Учасників Асоціації у їх стосунках з вказаними органами і організаціями та їх посадовими особами, захист прав та інтересів Учасників Асоціації в органах влади та управління, судових органах з питань, що входять до компетенції Асоціації.
Але виявилося, що за декілька років членства в Асоціації водоканалів України не було подано жодного позову про захист інтересів підприємств-членів асоціації, в тому числі і про стягнення з Кабінету Міністрів України, який формує державний бюджет, заборгованості з різниці в тарифах, яка нагадую, на сьогодні вже більше 5 млрд. грн. Щоправда раз на два-три місяці на підприємства приходять листи за підписом голови асоціації, в яких йдеться про те, що асоціація з метою захисту інтересів водопостачальних підприємств просить внести зауваження та пропозиції в підготовлені нею чи то пропозиції про зміни законодавства, чи то законопроекти, який істотно покращить життя водоканалів України. Втім, до реального включення до порядку денного Верховної Ради України ці пропозиції та законопроекти жодного разу не дійшли. Навіть в профільних комітетах та міністерствах пропозиції асоціації ніколи не розглядаються, на них просто не зважають при прийнятті рішень.
Проте, судячи з наповнення сайту, керівний склад Асоціації не дуже переймається з цього приводу, адже в них є завдання куди важливіші, ніж вибивати з держави борги, які дозволять піднятися з колін водоканалам, наприклад переймати досвід у європейських водопостачальних підприємств. Весь минулий рік минув для керівництва Асоціації в мандрах, в пошуках досвіду – то до литовської Паланги завітають на конференцію, то збираються в Чехії відвідати відому празьку виставку «Vodovogy-Kanalazace», то в Польщу злітають відвідати побратимів з Краківського та Варшавського водоканалів. Зважаючи на те, що більшість керівного складу Асоціації водоканалів відноситься до вікової категорії «50+», а деякі, навіть, до категорії «60+», і не один десяток років працювали головними інженерами, заступниками міністрів, керівниками, то постає справедливе питання – хлопці, який Вам потрібен ще досвід?
Чого Ви можете навчитись такого, що не вмієте у Ваші 60 з хвостиком?
Воно дійсно корисно людей побачити, себе показати, випити по келиху вина з європейцями, але ж мабуть не для того Вам водоканали скидаються по 300 тисяч на квартал, щоб Ви постійно переймали досвід та якійсь паперовий непотріб продукували! Дій по реальному захисту водоканалів України – жодної.
За результатами аудиту нами рекомендовано керівництву водопостачального підприємства порушити питання про вихід з членства в Асоціації водоканалів