Практично кожного дня я отримую дзвінки від людей з різних міст з вимогою зупинити свавілля газовиків, які відключили багатоквартирні будинки від постачання газу серед зими через те, що споживачі відмовилися від встановлення оператором газорозподільних мереж загальнобудинкового лічильника. Вчора дзвонили із Сум, день тому отримала лист із Кривого Рогу, в Запоріжжі взагалі люди вийшли страйкувати до мерії, а мешканці ОСББ пішли до суду відстоювати свої права. У Харкові до приймальні народних депутатів щодня звертаються люди і висловлюються проти встановлення загальнобудинкових лічильників. І так по всій Україні.
Спільно із колегою, народним депутатом Підлісецьким, ми зареєстрували законопроект №5722, яким забороняється відключати будинок від газу, якщо співвласники не погодили встановлення загальнобудинкового лічильника. Також цим законопроектом пропонується дати можливість споживачам за свої кошти встановити квартирний лічильник газу і отримати компенсацію від газорозподільної компанії відповідно до порядку, який прийме Кабінет Міністрів України.
НКРЕКП та газорозподільні компанії вважають, що ця законодавча ініціатива є недоцільною, оскільки рахунок на оплату при загальнобудинковому лічильнику збільшиться, за їхніми оцінками, несуттєво, порівняно з чинними нормативними витратами. Якщо сьогодні для споживача, що має газову плиту та централізоване водопостачання, плата становить 30,27 грн на особу на місяць (норма споживання 4,4 м3/особу на місяць за ціною 6,879 грн) і для споживача, який має газову плиту та при цьому централізоване гаряче водопостачання відсутнє – 48,84 грн/особу на місяць (норма споживання 7,1 м3 ), то при запровадженні будинкового обліку газу НКРЕКП та газові компанії вважають, що плата збільшиться щонайбільше на один метр кубічний на особу на місяць, тобто для сім’ї із трьох осіб – це 21 грн на місяць додатково. При таких витратах, на їхню думку, встановлювати лічильник, вартість якого вони оцінюють до 2 тис. грн, є недоцільно.
Водночас, люди вміють рахувати свої гроші. Там, де немає централізованого гарячого водопостачання, плата за газ для сім’ї із трьох осіб може сягати 200 гривень, а лічильники газу сьогодні можна купити від 700 до 1000 грн, але це роздібна вартість, а не гуртова, яка могла б бути меншою. Тобто, без вартості встановлення лічильник коштує як сума чотиримісячного споживання газу. При цьому, за його наявності у споживача з’являються стимули раціонально споживати газ. Тобто, сам лічильник багато людей готові придбати самостійно, лиш би газові компанії не чинили опір і сприяли у встановленні та підготовці необхідної документації.
Для врегулювання цих питань ми запропонували в проекті закону до першого читання, щоб компенсацію витрат, пов’язаних із встановленням лічильника в квартирі, визначив Кабінет Міністрів, і теоретично це можна було б робити на засадах співфінансування. Головне, чого прагнуть люди – це оплата фактичного споживання, а не спотвореного через можливу невідповідність даних про кількість зареєстрованих та фактично проживаючих, через те, що хтось захоче гріти плитою квартиру в той час, як інший буде на роботі і в якого у приміщеннях буде стандартних 18 градусів, або хтось все літо «крутитиме» консервацію, а інший – поїде на дачу тощо.
На мою адресу «Київгаз» надіслав своє обґрунтування недоцільності цього законопроекту тим, що в тарифі на розподіл газу щорічно регулятор передбачає 36,1 млн грн на встановлення 21,2 тис. квартирних лічильників газу. За даними «Київгазу», у Києві станом на 1 січня 2017 року є 752,1 тис. газифікованих квартир і будинків. Обладнаних лічильниками – 161,7 тис. Тобто, для обладнання решти 590,4 тис. квартир потрібно буде 27,8 року за діючого підходу до фінансування за рахунок тарифу.
З цими аргументами «Київгазу», безумовно, можна було б погоджуватися, якби не те, що вже ті, кому нав’язують загальнобудинковий облік, оплатили поквартирний облік тим, у кого, наприклад, газові колонки. Аналогічно скажуть і власники приватних будинків по всій країні, які взагалі за свої кошти встановлювали газові лічильники, а платять однакову ціну з іншими. Тому справедливість можна відновити лише у спосіб, коли нові лічильники встановлює оператор газорозподільних мереж (як в приватних будинках, так і в квартирах) за графіком, узгодженим із регулятором.
Але споживачі, які можуть і хочуть оплатити встановлення лічильника сьогодні самостійно – не повинні мати для цього перешкод, і їх витрати має з часом компенсувати оператор ГРМ у порядку, який визначить уряд. Проте ставити споживача, який не може самостійно встановити квартирний лічильник, в залежність від споживання газу сусідами, є точно нечесно. Або заганяти всіх до «колгоспу» і нав’язувати подвійну плату – також не по-людськи.
Наша законодавча ініціатива дає можливість встановлювати будинковий лічильник газу у разі, якщо співвласники будинку приймуть таке рішення на загальних зборах. Тобто, цей підхід є більш цивілізований, ніж той, який сьогодні містить кодекс газорозподільних систем. Яким, у разі відмови споживачів від встановлення такого лічильника, застосовують норми споживання вдвічі більші, ніж стандартні.
Дивує, що регулятор просто не хоче чути людей, які втомилися від нав’язаних ринкових відносин, де державний регуляторний орган, що мав би бути справедливим арбітром, чомусь не бачить альтернативних підходів вирішення проблем, які турбують людей.
.gif)
