Життя в Україні дедалі більше стає проблемним і критичним для широких верств населення. Корупція, астрономічні житлово-комунальні тарифи, високі ціни на продукти харчування і предмети першої необхідності, ліки в аптеках, а також низький рівень медичного обслуговування людей в лікарнях, маленькі пенсії та зарплати мільйонів громадян, зростання злочинності, надмірне витрачання державних коштів на утримання дуже великої кількості чиновників в органах державної влади і численних міністерствах, відомствах – робить, на мій погляд, свою негативну справу, погіршує у нас середньо статистичні європейські стандарти життя. А головне, напрошується прогноз, що Конституція України у реальності не гарантує людині захист на якісне та безпечне життя. Людина хоче вірити у світле майбутнє й не може, її боротьба з демонами страху переходить у хронічну форму. Морок душевний ніяк не вичерпується мороком державним. Але як наслідок мороку державного легше піддається мотивації. Іноді не віриться, що так живемо.
Боротьба за існування – заняття, яке забирає багато часу. Бідність вимотує і пригнічує людину, робить її покірливішою, відтворює відчуття неповноцінності. На це певно, й розраховують урядові керманичі та владні посадовці у населених пунктах. Адже людина з обмеженими потребами навіть не здогадується про існування належних їй по праву речей, яких можна вимагати і за які треба боротися.
Втомилися ! За останній час, окремі мітинги протесту відбувалися не тільки в Києві. Зокрема, на сайті юридичного журналу «Конфлікти і закони» 25.01.2017 надруковано матеріал «Майдан, як вулкан, вибухнув у Шаргороді». Йшлося про те, що понад 5 тисяч громадян зібралися на головній площі міста Шаргород (Вінницької області) із протестами та засудженням безглуздого знищення лікувальної медицини в районі, а також не забули про свої соціальні проблеми. Громада з обуренням вимагала покласти край реформам імені Гройсмана і затвердила звернення до всіх мислимих і немислимих вождів-правителів негайно припинити геноцид українського народу !,-повідомляється у статті.
Для українців, і особливо мешканців Києва, нинішній зимовий період запам’ятається не тільки снігопадами, морозом і нерозчищеними від снігу та криги вулиці та прибудинкові території. Завищені тарифи за теплопостачання від енергетичних компаній, і особливо, «Київенерго» приголомшили всіх до відчаю. Чого ж бідолашним чекати надалі ? Навіть Прем’єр-Міністр України В.Гройсман проблему про надвеликі цифри у платіжках порушив на одному із засідань Уряду. У різкій полеміці з міністрами, пан Гройсман попередив постачальників комунальних послуг припинити зловживання, інакше будуть чималі штрафи, а можливо й карні справи. На жаль, поки не видно і не чути нічого, коли ж будуть обіцяні людям перерахунки за неправильне нарахування тепла ? …Реакції виконавців поки ніякої! Як не згадати у цій ситуації українське народне прислів’я: «обіцянка цяцянка, а дурневі втіха».
З давніх давен відомо, що коли можновладці та керівники підтриманих ними владних організацій чи бізнес-структур одержують свої збагачення, надприбутки за рахунок знедолених людей, наступить час, коли рано чи пізно, але за свої антиконституційні вчинки вони обов’язково відповідатимуть якщо не перед народом чи судами, то перед Богом і історією - це вже точно. А суд Божий може бути страшнішим від звичайного. Потрібно декому подумати про це заздалегідь. Аби не потрапити у Пекло.
Останнім часом усе частіше прислуховуюся до думок людей різного віку у транспорті, на пошті чи в банках, магазинах, на вулицях. Лунають нескінчені прокляття і осуд влади за те, що вона не зупиняє надмірний та безпідставний ріст тарифів на опалення, гарячу воду та електроенергію. На очах людей сльози, у душах сум і зніяковілість. Для чого ж вони стояли на Майдані під час Революції Гідності ? Хіба ж для такого жебрацького життя ?..
Якщо ж проаналізувати статті 3, 13, 19 Конституції України, окремі положення Європейської Конвенції з прав людини і Декларації ООН то у діях Уряду і Національної комісії з регулювання електроенергетики та комунальних послуг вбачаються недоліки та порушення, як до речі також протирічать завданням для Нацкомісії, що відзначені у пунктах ( 2, 3.2, 3.3, 3.8) Положення про Національну комісію, затверджену Указом Президента України 10.09.2014 № 715/2014 .
На згадану тему можна також полемізувати з точки зору Стратегії національної безпеки і відповідного Закону України «Про національну безпеку». Посилення протистояння у суспільстві, невдоволеність громадян життям і владою – це ті негативні моменти, що протирічать окремим положенням цих важливих документів, а значить й безпеці державі. Чи задумаються врешті над цим нинішні керманичі держави ?
Безрадісне життя супроводжується тотальною бездіяльністю. У такому сенсі, спосіб виживання тут зовсім не боротьба з природою, не активна виробнича діяльність, не безперервна робота у поті чола, а навпаки – мінімальне виділення енергії, постійне прагнення нічого не робити. Філософія, яка виправдовує таку поведінку – фаталізм. Людина відчуває себе не володарем обставин, а їх рабом. Нинішня формула незалежності досить дивна: тонни патріотичної риторики та грами конкретики. Доки златоусти вітійствували, рвачі-прагматики приватизували не тільки сучасне, а й минуле з майбутнім: руками мародерів переписують українську історію. Прикро і боляче спостерігати за цим процесом.
Уявимо собі на момент, життя в казці , яке підвладне законам жанру. Та ось казка добігає кінця. Відлунням її чудес живляться отроцтво, юність і на якомусь виткові календаря око впирається в безодню. Людина з жахом усвідомлює, що якщо терміново не змінити формати життя і сіру реальність – прірва, що, як пилосос, утягує все суще, неодмінно втягне і її. Питання тільки в тому, коли: завтра ? через тиждень ? місяць? рік ?..
.gif)
