Аналізуючи поточні результати опитування щодо того, хто та скільки витрачає на оплату послуг ЖКГ, вимальовується доволі сумна, але десь прогнозована картина.
З четверть опитаних мають можливість сформувати свій бюджет так, що їх витрати не перевищують 15% сімейного доходу. Що наразі дуже добре. Але за рахунок чого це досягається? За рахунок добрих заробітків чи за рахунок раціонального споживання ЖК послуг, чи оптимізації витрат на послуги ? Опитування на ці питання відповіді не дає. А було б цікаво.
Нажаль, 34% та 33% респондентів заявили, що витрачають на ЖКП відповідно третину та половину доходів. Ось це вже дуже не добре. Саме ці сумарні 67% і є тою бурлацькою силою, що надривається, але тягне «діряву баржу ЖКГ степами України». А їх ще й поганяють! Нонсенс.
Вважаю, що причини такої надмірного фінансового навантаження на сімейний бюджет не стільки у тарифах, а більш у тому, що споживачі не вміють, або не бажають оптимізувати свої відношення з виконавцями послуг, раціоналізувати споживання послуг і витрати на них. Що мається на увазі?
По перше, держава створила механізм субсидування, саме для того, щоб витрати на ЖКП не перевищували 15% сімейного бюджету працездатних осіб та 10% непрацездатних. І не скористатися цим інструментом бюджетування – повне безглуздя. Так, є окремі обмеження. Але вони не є критичними та непереборними. Тому, за наявності системи держсубсидування, сплачувати третину або навіть половину доходів за ЖКП – мазохізм чистої води.
По друге, кількість спожитих послуг, а відповідно й їх зведена вартість за той чи інший період (нарахування за послуги) прямо залежні від способу їх обліку виконавцем послуг. Від того, чи облік кількості спожитих послуг за розрахунковий період (як правило місяць) здійснюється за приладами обліку чи за нормативами. І не факт, що наявність у споживачів приладів обліку послуг приводить до економії коштів на їх оплату. Бува і навпаки. Для цього і існують різні інструменти оптимізації. Однією з цілей якої є фактичне зменшення величини нарахувань без фактичного зменшення споживання. Абсурд? Та ні, специ що в темі мене зрозуміють. А ля гер, ком а ля гер. Все у межах законодавства.
По третє, раціональне (економне без фанатизму)споживання послуг дуже ефективний інструмент зменшення витрат. Тут теж є свої фішки у тому рахунку й технічного характеру.
Резюмуючи вищевикладене - під лежачій камінь вода не тече! Подобається багато платити за ЖКП – платіть. Не подобається – або самі щось робіть, або звертайтеся до фахівців.
Ну а щодо 6% неплатників. То ця цифір більш менш стабільна на протязі років в багатьох КП ЖКГ. Як правило, 90% з них або принципові неплатники, або маргінальні особи. І лише десь 10%, має непереборні життєві обставини, що заважають сплачувати за послуги.
Ось такі коментарі. Або інформація до роздумів. Як кому забажається.
.gif)
