Аварія, що сталася 17 січня в м. Києві на території Бортницької станції аерації на самопливному Лівобережному колекторі, досить широко була висвітлена в засобах масової інформації: на всіх центральних телеканалах встигли «засвітитися» і оперативний штаб з ліквідації наслідків аварії на чолі з головою правління ПАТ «АК Київводоканал», і чиновники КМДА, і рядові працівники «Київводоканалу», яким довелося оперативно долати наслідки аварії на колекторі. Телевізійна картинка вийшла дуже ефектною, були озвучені захмарні цифри вартості ремонту (4 млрд. грн.) та строки його здійснення – від 4 місяців до декількох років, були звинувачені представники минулої влади ( в тому числі і радянської), які за 40 років існування Бортницької станції аерації так і не спромоглися виділити кошти на її реконструкцію, радником голови правління «Київводоканалу» в ефірі ТРК «Ера» були озвучені заяви про те, що «Київводоканал» взагалі зобов’язаний здійснювати лише аварійно-відновлювальні роботи на мережах, а утримання та поточний ремонт не є обов’язком підприємства-монополіста. Тобто, за допомогою телевізійних ЗМІ, які формують громадську думку більшості наших співвітчизників, відповідальність за аварію перекладається на зовнішні фактори та об’єктивні чинники, які заважають нормально виконувати свої функції по безперебійному і якісному наданні послуг з водопостачання та водовідведення киянам.При цьому, хронічне недофінансування, «тяжкий спадок радянської імперії», байдужість чиновників КМДА та Київської міської ради, не завадили в минулому році «Київводоканалу» витратити кошти споживачів послуг з водопостачання та водовідведення на заходи, які ні структурою тарифів, ні Статутом підприємства не передбачені. Про реалізацію таких проектів «модернізації» в 2011 році писали всі провідні електронні ЗМІ, серед них:
- Переведення автопарку «Київводоканалу» на систему GPS- контролю,
- Встановлення теплового насосу на водопровідній насосній станції «Троєщина»,
- Встановлення на водопровідних мережах частотних перетворювачів,
- Запровадження нової автоматизованої системи повірки лічильників води (вартість 1,2 млн. грн.),
- Інформаційна компанія щодо дискредитації миючих засобів з фосфатами.
- Відключення абонентів, які на думку «Київводоканал» врізалися до мережі незаконно.
Виділяючи кошти на перелічені вище заходи (реалізація яких вартує не такі вже й «копійки), правління «Київводоканалу» не могло не знати про критичну ситуацію на Бортницький станції аерації, про необхідність негайного фінансування реконструкції з метою запобігання аварійної ситуації. Але чомусь інформаційна компанія з дискредитації пральних порошків, якими користуються 90% домогосподарок, чи встановлення теплового насосу на насосній станції попри те, що «Київводоканал» не є спеціалізованою організацією з вироблення теплової або електричної енергії, виявилося важливішим за спрямування цих же коштів на реконструкцію Бортницької станції аерації або ж на часткове погашення боргу перед ПАТ «Київенерго», який протягом 2011 року зріз майже на 100 млн. грн.
Дивним чином ситуація, що склалася з ПАТ «Київводоканал» на початку 2012 року, 100% відтворює ситуацію, що склалася в КП «Полтававодоканал» наприкінці 2010 року. Навесні того року, яка виявилася холодною та надзвичайно дощовою, тільки в м. Полтаві сталося більше 30 провалів самопливних каналізаційних колекторів, місту загрожувало тотальне затоплення фекальними водами, від цього врятувала лише 30 градусна спека, яка настала вже з травня місяця. Ремонт кожного провалу тоді коштував 200-250 тис. грн.
Але попри нагальну потребу у фінансових витратах на здійснення аварійно-відновлювальних робіт для запобігання подальшим провалам каналізації, попри необхідність сплачувати заборгованість за спожиту електроенергію, яка за період 2008-2010 року збільшилася на 10 млн. грн., КП «Полтававодоканал» витрачало кошти споживачів послуг на цілі зовсім інакші, не передбачені тарифом, а саме:
- Встановлення GPS-навігаторів на аварійні автівки,
- Встановлення теплового насосу (виробництва Канада) на КНС «Затуріно», мета – надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання,
- Встановлення на водопровідних мережах частотних перетворювачів,
- Відключення абонентів – боржників за допомогою систем «Спрут» та «Зігзаг»,
- Боротьба зі злісними боржниками не правовими методами: так звані «хатки» - робота з боржниками працівників адміністрації підприємства без судового рішення,
- Компанія з «просвітництва» працівників підприємства – щотижневі реферати на теми покращення роботи водоканалу.
Виникає доречне та логічне запитання: а чи не має помилки в попередньому абзаці? Чи не скопіював автор цього блогу попередній текст випадково? Відповідь дуже проста: помилки чи описки в тексті не має, адже голова правління ПАТ «АК Київводоканал» на початку 2012 року і генеральний директор КП «Полтававодоканал» наприкінці 2010 року – це одна й та сама особа – Ченчевий Валерій Геннадійович, «щасливчик долі», «професійний менеджер», який має унікальну властивість втілювати на обох водоканалах в життя найдорожчі проекти європейського масштабу при відсутності коштів на їх реалізацію, при цьому одночасно з процесом побудови «Європи в окремо взятому водоканалі» здавалося б нелогічно, але помітно погіршується фінансовий стан та платоспроможність підприємства та дедалі частіше виникають серйозні аварії, які несуть техногенну небезпеку.
Аварія, що сталася 17 січня на Бортницькій станції аерації, повинна стати для ПАТ «Київводоканал», для чиновників КМДА і Київської міської ради серйозним «дзвіночком», приводом замислитися над питанням доцільності впровадження сучасних, але дуже дорогих, європейських технологій на підприємстві, яке за своїм фінансовим станом просто не може їх собі дозволити. Чи може краще спрямувати кошти на реконструкцію або побудову альтернативної станції аерації, бо якщо цього не зробити зараз, то чи велика різниця буде між «європейським «Київводоканалом» та містом – героєм Києвом, яке буде по самі вуха у фекальних водах?
Андрій Осадчий
.gif)
