Увесь минулий тиждень можна було спостерігати чергову «битву» за права споживачів, яка стосується поставок і продажу газу. Можна виділити три проблеми.
Перша – це донарахування у рахунках для споживачів за минулі роки, оскільки Верховний суд визнав незаконними норми споживання газу, затверджені урядом у 2016 році.
Друге – це також рішення суду, яке банально підтвердило передбачену норму про встановлення лічильників за кошти передбачені у тарифі для облгазів.
Третє – також було ухвалено логічне рішення про перенесення добового балансування ринку поставок природного газу.
Звичайно, з однієї сторони були облгази, які «мучають» нещасний народ, а з другої був благородний «Нафтогаз» у реформаторській пілотці, який цей народ готовий «обігріти, напоїти». Помітним був широкий масштаб глибокодумних роздумів блогерів-влогерів, політиків, активістів та їм подібних істот сучасного ефемерного суспільно-політичного життя. Тому не важко здогадатися, що ми стали свідками чергової спроби «Нафтогазу» розхитати ринок поставок газу та продовжити формувати суспільну думку, що єдиним постачальником газу має бути «Нафтогаз». А чому? А «тому що» - як казав колись із біг-бордів Янукович. А там недалеко і до походу «ходоків» до Леніна, вибачите, Коболева із закликом терміново забрати під свій контроль газові мережі.
Тих, хто висловив тверду піонерську позицію «проти» або ж проявив «обурення» щодо нарахувань у рахунках можна умовно розділити на дві групи. Перші- це політики, яким треба набирати «жир» перед виборами. Другі, яких була більшість, - це прихильники «Нафтогазу», які висловлювали неймовірне захоплення керманичами «Нафтогазу», які душу і тіло готові покласти у протистоянні з облгазами.
Проте, у всіх трьох історіях із облгазами – додаткові нарахування за газ, лічильники і ринок балансування – все як завжди було трохи по-іншому. Так, рішення щодо проблеми донарахування за газ за новими нормами іще у листопаді вирішило НКРЕКП. Та й самі облгази відразу пояснили, що борги потрібно вписати, оскільки є рішення суду, але населенню не потрібно ці борги платити. Для юристів, до речі, ця ситуація взагалі максимально зрозуміла і логічна.
Тепер ситуацію потрібно розрулювати прем’єру Гройсману, уряд якого повинен вирішити питання боргів за нормами газу. Гройсман хотів «вжарити» облгази, а тепер повинен переживати за те, щоб його часом народ не «вжарив».
Друга історія із лічильниками іще більш простіша. І переможні реляції політиків і активістів із сльозами на очах, що нарешті настане справедливість на цьому світі, викликають лише сміх. Адже чим менше грошей у тарифі для облгазів, то тим менше ставлять лічильників. Чим більше буде передбачена сума у тарифі, то тим більше буде лічильників.
Третя історія про подобове балансування, то у «Нафтогазі» протягом осені-зими намагаються перекласти відповідальність на облгази за систематичний зрив запуску балансування. Це питання на олівці у міжнародних партнерів України, які пильно слідкують за тим як виконується і реалізується план розвитку ринку газу. Балансування – це фактично забезпечення прав споживачів і гарантії конкурентного ринку.
І тут вже буде обіцяти жарити не Гройсман, і не облгази. А будуть «жарити» команду реформаторів «Нафтогазу».