Випадки коли органи державної влади, органи місцевого самоврядування їх службові чи посадові особи порушують безпідставно права громади з кожним днем все частішають. Доказами тому є численні рішення судів на користь громадян. Проте тут постає інше питання: а як тепер змусити чиновників виконати це рішення?
Однією із найгостріших проблем вітчизняного судочинства є реальне виконання судових рішень. Конституція України (стаття 124) встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у ст.ст. 1, 11 Закону України «Про судоустрій України», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України, та ст.7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак практика свідчить, що існуюча система виконання рішень суду не відповідає потребам часу та часто є малоефективною.
Основним законодавчим механізмом, покликаним забезпечити виконання рішень суду, є відповідальність за його невиконання.
Що стосується виконання судового рішення, де відповідачем є орган державної влади України, слід відзначити наступне. Відповідно до статті 124 Конституції України , статті 11 Закону України «Про судоустрій України» та частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що дисциплінарні стягнення до них застосовуються за невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Державний службовець зобов’язується вірно служити народу України, суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю носити високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки.
Невиконання рішення суду органом державної влади та державним службовцем є неприпустимим, оскільки, відповідно до статті 19 Конституції України, орган державної влади та державний службовець діє в межах Закону і не може його порушувати. В той же час, державний службовець, який не виконує рішення суду, не може обіймати посаду державного службовця, оскільки порочить його високе «звання», та порушує дану ним присягу державного службовця.
Отже, виконання судового рішення є прямим обов’язком державного службовця.
Окрім того, невиконання судових рішень тягне за собою встановлену відповідальність, в т.ч. і кримінальну. Так, статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено, що склад злочину формується в разі умисного невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Санкції цієї статті обов’язково включають заборону обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю строком до трьох років.
Проте навіть і така жорстка відповідальність не завжди є запорукою виконання рішення. В такому випадку потрібно максимально залучати засоби масової інформації і придавати цьому публічності, залучати широкі маси громадськості.
Очевидно, що в таких випадках тільки поєднавши зусилля громадськості та ЗМІ можна досягнути бажаного результату.
.gif)
