Житлово-комунальне господарство займає значну
частину в економіці країни – 25% основних фондів, а тому існуючі в житлово-комунальному
господарстві проблеми – це не проблеми окремої галузі, це проблеми
національного масштабу.
Станом на сьогодні в Україні приватизовано більш
ніж 95% житлового фонду держави, причому переважним його власником є населення.
Але до сьогодні права власників житла реалізовуються не ними самими, а органами
місцевого самоврядування: саме ОМС формують замовлення на житлово-комунальні
послуги і фактично самі виконують їх через свої комунальні підприємства. На превеликий
жаль, «на місцях» вважають, що реформа ЖКГ – це, в першу чергу, забезпечення
100% покриття населенням вартості житлово-комунальних послуг. Але ж, Програма
економічних реформ Президента України визначає, що метою реформи ЖКГ є підвищення
якості житлово-комунальних послуг для всіх верств населення.
І проблема не лише в цьому. При розрахунку тарифів
враховуються максимальні нормативні витрати, а не фактичні. Відбулось декілька
підвищень тарифів на житлово-комунальні послуги, але їх якість кращою не стала.
Навіть якщо тарифи зростуть у декілька разів, послуги якіснішими не стануть – не
ціна, а саме конкуренція в умовах ринку є регулюючою силою, що визначає умови
якості.
Все це повною мірою відображено в Програмі
економічних реформ Президента України. От тільки стан виконання цієї програми
залишає бажати кращого. Другий етап реформи (до кінця 2012 року) передбачав,
зокрема, створення ринку житлово-комунальних послуг (збільшення кількості ОСББ,
розвиток приватних ЖЕКів й управляючих компаній) і залучення приватних компаній
через механізм державно-приватного партнерства для надання послуг ЖКГ і
модернізації інфраструктури. Рік минув – ринок не створено.
Немає не тільки системного підходу до виконання
програм, а й контролю за їх виконанням. Контроль за використанням коштів,
сплачених за житлово-комунальні послуги відсутній. Куди і як використовуються
кошти, сплачені за житлово-комунальні послуги, не відомо.
Вважаю, що реформування житлово-комунального господарства
України повинно початись з реформування системи управління господарством за
трьома пріоритетами: демонополізація, товарні відносини, конкуренція. А тому хочу загострити увагу на важливих і
корінних моментах.
По-перше, у сфері ЖКГ повинен відбутись ринок із
розвинутим конкурентним середовищем. Адже саме конкуренція – і лише вона! – в
умовах ринку є визначальною умовою якості. Необхідна демонополізація ринку
житлово-комунальних послуг, інституціональні перетворення в галузі
(приватизація ЖЕКів, поява нових суб’єктів на ринку).
По-друге, це формування системи оцінки
відповідності в сфері ЖКГ.
Адже захист прав і здоров'я людини, захист
споживчого ринку від потенційної небезпеки людині й довкіллю доцільно проводити
саме через розвинену систему оцінки відповідності
По-третє, забезпечення державного контролю в сфері
ЖКГ.
Держава повинна забезпечити жорсткий і ефективний
контроль в житлово-комунальній галузі за дотриманням вимог чинного законодавства,
цільовим використанням коштів, отриманих за житлово-комунальні послуги, та –
виконанням державних і місцевих програм щодо реформування та розвитку ЖКГ.
Для реалізації державної політики та контролю у
сфері конкурентного ринку житлово-комунальних послуг необхідно уніфікувати
нормативу базу та створити відповідні органи влади. Тим паче, під час
інституціональних перетворень у галузі.
На протязі двадцяти років відбуваються гарячі
дискусії про здійснення цих заходів. Але ж час і до діла.
.gif)
