Але не має сенсу вести мову про саму цифру. Бо за нею, як за лаштунками театру, ховається велика «театральна кухня». Хотілось би або споживачу просто не було важливо взагалі знати про цю «кухню», як йому не цікаво знати, що і як відбувається за лаштунками театру. Йому цікава вистава, як дійство та отримання естетичної насолоди. Так і з тарифами/цінами. Споживачу стандартизованого товару, яким є газ та електроенергія , важливою є ціна. Але в Україні штучно концентрують увагу на цифрі, відволікаючи увагу від більш важливих речей. Важливо розуміти сутність тарифів/цін на енергоресурс, їх роль та їх місце у взаємовідносинах споживач-держава-продавець. Не розуміючи цього – йти навмання невідомо куди та не відомо навіщо. Тому варто визначитися, які проблеми існували багато років і до чого вони привели. А потім вже визначатися що робити.
Проблема № 1 – тіньовий ринок обігу енергоносіїв та формування тіньових доходів, який породжений корупцією та фінансує корупцію. Саме корупція на сьогодні є викликом № 1 для України. А її подолання завданням №1. Тому проблему тарифів потрібно розглядати саме в контексті корупції та протидії їй. І тут корінь проблеми не в величині тарифу. Не в цифрі! Проблема в існуванні штучно створених різних тарифів та цін для різних споживачів. Це призводить до банальний перепродажу «дешевих» ресурсів одних споживачів споживачам «дорогих» ресурсів. Саме цей тіньовий дохід і живить корупцію. Без різних тарифів ця схема розвалиться.
До останнього часу різниця в тарифах на газ і електроенергію становила 5 і більше разів. Цей «бізнес» за прибутковістю переплюне і торгівлю зброєю, і є порівнянним із наркоторгівлею. А тіньовий прибуток становив десятки млрд гривень щороку. За таких рівнів прибутковості та рівня прибутку, ті хто його очолює зараз або ті хто хоче зайняти їх місце будуть робити все можливе і неможливе щоб зберегти цей тіньовий ринок.
Тому створення механізму вирівнювання тарифів для різних груп споживачів та саме вирівнювання є завданням № 1 в усунені корінної причини та передумов корупції в цій сфері. На сьогодні ця проблема до кінця не вирішена. Вона залишається, хоча і в значно меншій мір – різниця зменшилась з більше ніж в 5 разів до 1,5-2 рази. Але визначено напрямок руху – усунення цієї різниці протягом 2 років та побудова ринкових відносин по європейській моделі (в частині ринку газу).
Проблема № 2 - підміна понять в темі тарифів. Тарифами підміняють систему державного соціального захисту нужденних. Разом з тим тарифи за своє природою не є адресними. Це як зброя масового ураження. Низьким тарифами користуються як дійсно нужденні, так і багаті і середній клас. При цьому багатий споживає більше ресурсів ніж нужденний та отримує більшу підтримку за рахунок всіх інших. Тому тут теза «багаті заплатять за бідних» працює з точністю до навпаки - бідні платять за багатих. Таким чином тарифи не можуть за своєю природою ефективно виконувати функцію соціального захисту нужденних.
Для соціального захисту існує спеціальний інструментарій – адресна цільова субсидія та/або адресна цільова грошова допомогу для дійсно нужденних. Це той інструмент, який апробований в світі та він працює більш ефективно ніж тарифи.
Тому завдання № 2 перенесення функції соціального захисту з тарифів на адресні цільові субсидії та/або грошову допомогу.
Повертаючись власне до величини тарифів. Відомий колега-теплоенергетик давно сказав «Енергетика - це фізика плюс економіка!». І від цього нам нікуди не дітися, як би ми цього не хотіли. Потрібно чітко розуміти, що й до цього часу ні газ, ні електроенергія для населення не були дешевими. Нічого нізвідки не береться, та нікуди не дівається! Ми всі разом і кожен з нас окремо заплатили за це, але з іншої кишені. Заплатили знеціненням гривні, коли було потрібно «надрукувати» гривні щоб закрити дірку від продажу газ задешево. Заплатили, купляючи товари в магазині, які вироблені з електроенергії, яка продається підприємствам дорожче, бо населенню її продавали в 5 разів дешевше. Заплатили зниження енергобезпеки держави, тому що не було ресурсів розвивати власний видобуток газу. Заплатили неконкретною економікою, тому що економити дешеві енергоресурси не має сенсу.
Тарифи та ціни для населення на газ, електроенергію та тепло більше десятиліття були суттєво та штучно заниженими. Підвищення тарифів є вимушеним та дуже запізнілим кроком. В цієї затримки є конкретні негативні наслідки, як і спостерігаємо зараз. Вже зроблене підвищення тарифів та те що заплановане - зовсім не ринкових захід. Це командно-адміністративне рішення. Але, якщо хтось вважає, що ринкова ціна на газ та електроенергію на сьогодні була б меншою, то він глибоко помиляється. Вона була б в рази більшою від сьогоднішньої.
Поточний стан із тарифами/цінами це проміжним етапом до переходу до ринкових відносин, коли не буде тарифів на газ, як товар. А будуть правила гри на ринку, які контролює спеціальний орган, і на цьому ринку буде формуватися ціна. Які тоді будуть ціни? Боюсь, що цього точно не знає ніхто. Але розумію однозначно, що вони не будуть низькими. Споживання буде знижуватись, і як результат, - будуть зростати питомі витрати на транспортування, розподіл та постачання. Інфраструктура, генеруючі потужності, видобувні потужності дуже зношені та недофінансовані протягом десятків років. Щоб забезпечити їх оновлення, якщо хочемо отримувати послуги, до яких звикли, як такі, то потрібні будуть колосальні кошти, масштаби яких більшість навіть не уявляє. Для країни, яка знаходиться в нестабільній ситуації та в стані війни, гроші не можуть бути дешевими. Тому нас чекає ДУЖЕ багато роботи в ДУЖЕ складні часи. Часи ламання себе та своїх звичок. Але це буде час великих можливостей!
.gif)
